Запишіть подані словосполучення у два стовпчики: а) із прийменником з; б) із прийменниками із, зі. вийшла (з, із, зі) кімнати, вітер (з, із, зі) сходу, охоронець (з, із, зі) зброєю, обговорювали (з, із, зі) учителями, домовилися (з, із, зі) інспектором, говориш (з, із, зі) мною, апельсини (з, із, зі) мандаринами, навчаюсь (з, із, зі) товаришем, ерудованість (з, із, зі) допитливістю, зустрінемося (з, із, зі) однокласниками, майстер (з, із, зі) міста.

Це одне з найкрасивіших і найстаровинніших міст України. Природа і людина створили тут справжнє кам’яне диво, зразок гармонії ландшафту й архітектури. Сучасний Кам’янець – Подільський – це туристичний, освітній, промисловий та історичний центр Поділля.
Ще з давніх часів Кам’янець, який розвивався як ремісничий, торговельний центр Поділля, привертав увагу людей з інших земель. Так триває і до наших днів. Тут створено Національний історико – архітектурний заповідник, археологічний музей, картинну галерею.

Історія цого міста – це історія багатьох народів, що жили й творили свою долю в місті, будували мури фортеці, зводили свої храми, святині, створювали унікальне обличчя Кам’янця. До речі, територія нашого краю почала заселятися ще в період кам’яного віку. Про це свідчать численні археологічні знахідки. А корінним та найдавнішим населенням Кам’янця – Подільського було й залишається українське. Звісно, воно мало свої православні храми. Це Покровська, Іоано – Предтеченська, Троїцька, Петропавлівська церкви. Цікаво, що Троїцька церква – один із найстаровинніших храмів Поділля, який, можливо, було зведено ще за часів князів Коріатовичів. Славу міста – фортеці Кам’янець здобув не тільки завдяки своєму замку, а й в результаті унікальної системи укріплень, збудованої польськими інженерами на початку ХVІ століття в каньйоні річки Смотрич.

Сьогодні Мишко з друзями гралися у дворі. Біля паркану вони побачили щось цікаве, коли ж підійшли, то було маленьке лелеченя, яке випало згнізда. Діти обережно взяли його і віднесли до Мишка додому. Вже вдома хлопчик помітив, що у пташеняти пошкоджене крило. Він посадив його у коробку, нагодував, напоїв. Наступного дня Мишко поклика вдрузів, щоб до йому доглядати за пташкою, вони дуже дбайливо ставились до лелеченяти, навіть дали йому ім'я - Лео.

Тривалий час діти лікували його. Коли ж Лео одужав, підріс, діти відпустили його на волю. Птах, знайшовши свою половинку, прилетів до Мишкового дому і звив там гніздо на вдячність своєму рятівнику.