Записати речення з відокремленими означеннями, розставити потрібні розділові знаки.

1. верба задивлена у воду милується на власну вроду (м. луків).

2. я прийшла до березня за пролісками, а повернулась додому з кошиком повним ніжності (л. семко).

3. зогрітий теплом остап розплющив очі (м. коцюбинський).

4. сполохані віктором троє змовників почали тікати (о. копиленко).

5. колись теплі хвилі цієї ріки несли нас щасливих в рожеві краї (і. козак).

6.від щастя світлу і заплакану її він носить на руках (в. кобець).

7. на дужих крилах підхопив мене весняний ранок лагідний і чистий (д. пічкур).

8. весь світ рожевий і зелений від сну бутонами воскрес (л. семко).

9. вінниця мокра і сіра по антени ввійшла в туман (в. кобець).

10. поспішаю самотня додому (с. травнева).

11. орем і сієм гнані і голодні і маєм те, що в долі заслужили (м. луків).

12. завжди похмура з обличчя грубуватої вдачі вона тримала на собі чоловічу роботу на господарстві, в хаті, на городі (є. гуцало).

Жодне свято не освячене такою таємничістю, як Велико-день. У кожній сім'ї підготовка до нього — це справжнє магічне дійство. Зазвичай, я теж намагаюсь взяти в ньому участь. Оскільки випічкою паски та приготуванням страв займається моя мама, я беруся за виготовлення писанок і шкрябанок. Передусім готую робоче місце та інструменти: фарби, пензлик та голку. Починається робота з приготування яєць: одне варю звичайно, а інше — у воді з лушпинням цибулі. Коли яйця зваряться і вистигнуть, беру спочатку коричневе яйце (з цибулиння) і роблю шкрябанку. Для цього "циганською" голкою вишкрябую візерунки. Білі, на темному фоні, вони виглядають особливо привабливо. Віддаю перевагу симетричним візерункам. Писанку виготовляю по-іншому. Спочатку витираю яйце ватою з розчином спирту. Потім набираю у склянку води, кладу яйце на підставку, тоненьким пензликом, який увібрав у себе магію фарб, чіткими рухами наношу візерунок. Робота ця клопітка і потребує витримки, сумління та часу. Зрозуміло, мої писанки та шкрябанки не такі, як у справжніх майстрів. Але рідні завжди хвалять мою працю. Завдяки витворам мого мистецтва наш великодній кошик завжди барвистий, яскравий і є частинкою моєї душі.

Не китайкою покрились
Козацькії очі,
Не вимили біле личко
Слізоньки дівочі:
Орел вийняв карі очі
На чужому полі,
Біле тіло вовки з'їли, —
Така його доля.
Дарма щоніч дівчинонька
Його виглядає.
Ні батька, ні неньки;
Одна, як та пташка в далекім краю.
Сумує, воркує, білим світом нудить,
Літає, шукає, дума — заблудив.
Щаслива голубка: високо літає,
Полине до бога — милого питать.
Вона все ходить, з уст ні пари.
Аж гульк — з Дніпра повиринали
Малії діти, сміючись.
"Ходімо гріться! — закричали. —
Зійшло вже сонце!
Мене мати породила,
Нехрещену положила.
Ходи до нас вечеряти:
У нас козак в очереті,
В очереті, в осоці,
Срібний перстень на руці;
Молоденький, чорнобровий;
Знайшли вчора у діброві.
Гай обізвався; галас, зик,
Орда мов ріже.
Защебетав жайворонок,
Угору летючи;
Закувала зозуленька,
На дубу сидячи;
Защебетав соловейко —
Пішла луна гаєм;
Червоніє за горою;
Плугатар співає.
Іде, спотикнеться, —
Коло серця козацького
Як гадина в'ється.