ІІІ. Записати речення, визначити фразеологізми, витлумачити лексичне значення кожного. Поміркувати: що є джерелом кожного з фразеологізмів: народне життя, фольклор, антична міфологія, Біблія. 1.Будь-який агресор на кордоні України має згадати Євангельську мудрість: хто з мечем прийде, той від меча й загине! (З промови). 2. Над кордоном тиша висне, мов дамоклів меч. (В.Пузиренко.). 3. За батька Хмельницького текли по Вкраїні медовії ріки. (П.Куліш). 4. Час – великий майстер розрубувати гордієві вузли людських стосунків. (О.Писемський). 5. Там якісь проблеми, якісь таємниці. Правду кажуть, що в кожного – свій скелет у шафі. (М.Павленко). 6. З ним ніхто не зварить каші: він і нашим, він і вашим. (М.Негода). 7. Люди набалакають, навішають лапші на вуха! (Є.Гуцало).
Мова – основа духовного життя народу,
втрата її, як сказав великий український
письменник Панас Мирний, «смерть для його душі»
Що означає для будь-якого народу мова? Я гадаю, що це першооснова існування нації. Це те, без чого жоден народ не міг би утвердити своє незалежне становище, надати доказ того, що він вільний чи заслуговує на свободу. І вільний не обов’язково в політичному аспекті, а більше – в духовному. Нація без мови – не нація.
Першочергово потрібно розглянути ставлення молоді до правильного вживання тих чи інших слів рідної мови під час спілкування у неформальній, невимушені обстановці, в колі друзів.
Объяснение:
Шкільна освіта зосереджена на оволодінні гуманітарними й точними науками. На уроках дитина може дізнатись багато нового. Однак про те, як треба вчитись, як підвищувати ефективність навчання і зробити так, щоб усе було простіше й цікавіше, більш запам'ятовувалось і надовго зберігалось у пам'яті, швидше за все, дитина так і не дізнається. Принаймні не у школі.
Тому варто показати дитині, що велике значення має те, коли вчитись, в яких умовах, що навчання під акомпанемент телевізора або гучної музики не буде ефективним і що перерви у вивченні нової інформації не менш важливі, ніж час підвищеної концентрації уваги. Але, як показує досвід, найбільш типова стратегія навчання полягає в багаторазовому читанні тексту, спробах запам'ятати його «слово у слово» без глибокого розуміння змісту, у вивченні великої кількості матеріалу за один раз, відсутності повторень і недостатній кількість сну – і це всього лише частина найтиповіших помилок.
То ж як, власне, має виглядати ефективне навчання?
По-перше, необхідно пояснити дитині, що навчання не є процесом відтворення, в якому мова йде тільки про те, щоби «вгризатись» у заданий матеріал. Як показують численні дослідження, чим більше ми вкладаємо у вивчення своєї уяви, чим більше почуттів та емоцій залучається до процесу запам'ятовування, тим ефективніше буде навчання. Участь у процесі навчання уяви призводить до того, що розум запам'ятовує інформацію у двох «кодах» – вербальному й візуальному (образному), що значно підвищує ймовірність запам'ятовування.
Як довів невролог Манфред Спітцер у своїй книзі «Як мозок учиться», надзвичайно важливим питанням є включення у процес навчання емоцій, що суперечить стереотипному поділу на інтелект та емоції і свідчить про їх синергію у процесі пізнання. «Найбільш тривало й міцно зберігається в пам'яті та інформація, яка була отримана в позитивному емоційному контексті», – стверджує вчений. У процесі запам'ятовування дуже корисним інструментом також є так званий ефект «стосовно мене». Він полягає в тому, що легкість запам'ятовування, а також міцність знань тим більше, чим більше засвоюваний матеріал стосується безпосередньо нас самих і нашого досвіду.