Записати речення, у  кожному підкреслити граматичну основу. Вказати складені дієслівні та складені іменні присудки.
1. Сонце почало сходити (Панас Мирний). Був ранок чистий, срібний, молодий. (М. Сіренко.)  Листя хоче втриматись на вітах… (Олександр Олесь.) Вона була красуня з Катеринівки. (Л. Костенко.) Заходилася мати вечерю варити. (Б. Олійник.) Матері забуть не можу. (П. Тичина.) Батько був трохи суворий, але добрий. (Б. Грінченко.) Хотів я у серце твоє зазирнути. (С. Черкасенко.) Одне слово може врятувати людину. (Нар. творч.) Слово мені ставало струменем дощу… (В. Голобородько.) Співучості джерельної води не може заздрити моя ласкава мова. (Н. Ібракаєва.)​

Вот

Объяснение:

1. Осінь - підмет, одягає - присудок. Багрянцеві - прикметник (означення), плащі - додаток. 2. Книжки, храми,люди - підмет, гинуть - присудок, знакаючи - дієприслівник, в хуртечі - обставина (прислівник), навік - означення (прикметник). 3. Підмет - доля, присудок - зіходить. Прикметник - тихо (означення), на орбіту - обставина місця, високоточних - означення (прикметник). 4. підмет - краї, присудок - хороші (означення). При світлі - обставина. 5. Ми, вугіль,хліб,руки - підмет, змогли б вмерти,натруджені (означення) - присудок, двічі - числівник, чорний,чорні - прикметник (означення)

Мова — це таке поняття, яке для кожної людини є особливим та індивідуальним. В цілому світі не знайдеться така особистість, яка б не мала рідної мови. Зрозуміло, що в кожного народу різні мови, але в цьому нема нічого дивного.

Для мене рідна мова — це мова колискової, яку у дитинстві мені співала матуся. Це мова, якою я спілкуюся кожен день. Це мова, якою розмовлятимуть мої діти та онуки. Рідною для мене є українська і я цим пишаюся, тому що саме ця мова така милозвучна та поетична, багата та співуча!

Українська мова пройшла важкий шлях свого становлення. Досить довгий час її принижували та гнобили, затоптували в багнюку. Навіть був такий період, коли моя рідна мова вважалася «неіснуючою». Але вона пройшла через всі перешкоди, вистояла, не зламалася, завдяки цьому ми тепер вільно та без перешкод можемо спілкуватися українською. В наші дні українська мова стає все популярнішою, вважається престижно та модно розмовляти нею.

Для мене українська – це не тільки засіб спілкування, це ще й святиня, яку треба оберігати все життя. Мову треба цінувати як зіницю ока, тому що без неї народ втрачає свою вартість. Недарма ж люди кажуть, що без мови не буде нації. Мова повинна бути в кожного з нас глибоко в серці, тому що вона невід’ємна складова народу та держави.

Кожна людина ставиться по-різному до тієї мови, якою вона розмовляє. Дехто пишається нею, хтось соромиться її, а є й такі люди, які ставляться з байдужістю до рідної мови. Але така байдужість не призводить до хорошого фіналу. Отже, треба цінувати, пишатися та оберігати нашу національну святиню – мову. Недарма ж вона пройшла такий важкий шлях, щоб зараз бути забутою та знеславленою.

Для мене українська мова означає дуже багато, адже мої предки розмовляли нею ще з давніх часів. Вона передається з покоління в покоління, наче дорогоцінний скарб. Я б хотіла, щоб українська мова була в пошані кожного з нас, тому що ми — українці, достойні громадяни своєї держави.