Записати речення, розставляючи потрібні розділові знаки. Виділити уточнювальні члени, визначити їх значення. 5. Шлях із Південної Африки туди й назад нараховує двадцять п’ять тисяч кілометрів (О. Потапенко).6. Криниці священні для українців місця копали біля верби (О. Потапенко).7. До Десни верст п’ять ґрунтової дороги хоч і дуже складної (О. Довженко). 8 Збоку над горами горить платинове, пекуче коло сонця.9 Колись ще дівчиною вона приїжджала сюди на Блакитне узбережжя відпочивати.10На другий день надвечір до матері приїхав син-хлібороб із далекого села.11 Унизу піді мною в золотистому вечірньому тумані залягла між горами долина.12 У кутку під образами горить лампадка..
Записати речення, розставляючи потрібні розділові знаки. Виділити уточнювальні члени, визначити їх значення.1. Саме тут на Київщині Емму Андрієвську застала війна.2. Недалеко той час, коли людина одержить у свої руки надзвичайне джерело сили атомну енергію (О. Марискевич).
3. Народився Олександр Потебня в Україні на Полтавщині (Л. Семака).4. Тут світло всюдисуще тобто божественне (С. Кримський).5. Стежка піднімалася ще вище на саму гору, під якою западав Чорний яр (В. Врублевська).6. А так по-злодійськи зустрічатися не варто (К. Мотрич).7. Над Сашком пролітало обличчя Чепіжного, воно швидко летіло туди у степи у яри за Буг до лиманів (М. Вінграновський).8. Це зараз на відстані кількох десятків літ пам’ять і зір малюють найбільш характерні картини тої пори (В. Гей).9. Духовна культура зв’язана з матеріальною культурою міцними нитками хоч і невидимими (В. Русанівський).10. Вони оті володарі посли купці поети лиш можуть наблизитися до трону, здаля покланятися (Р. Іванченко).
-привіт
-давно не бачились !
-так звичайно!
-як твоя бабуся ?
-ох ! ще хворіє
-мені дуже жалко її!
за підтримку !
-а ти вже прочитала книгу яку я тобі подарувала ?
-так звичайно !
-ну як ? цікава ?
-звичайно! там такі цікаві подорожі !
-я дуже рада що тобі сподобалося !
ДДД ( дзвонити телефон )
-алло! мамо ! привіт ! додому ? добре ! Йду ! вибач мені
потрібно йти додому доглядати за бабусею !
-тоді БУВАЙ!!
-Бувай
Бачились - минулий
хворіє - теперішній
прочитала - минулий
подарувала - минулий
йти - теперішній
доглядати - майбутній
І знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. Можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.
Але чому все одно потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку до До перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. Або просто сказати добре слово підтримки.
Звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. Потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.
Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас робити добрі вчинки, і християнська віра теж.
Мабуть, у нашому непростому світі складно творити добро. І мені, як і усім, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а замість цього дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. А потім почуваєшся дуже соромно. Часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так…
Ми боїмося чинити добро, тому що не впевнені, що нам за це віддячать. Хотілося б скинути ці обмеження і просто робити добро безкорисливо, не сподіваючись на вигоду. Від цього можна отримати велику, безмежну радість. Найщасливіші люди – ті, хто вміє допомагати іншим просто по волі своєї душі. І для них це так само природно, як дихати. Оточуючі інколи вважають таких людей майже святими.
А той, хто добра не робить – він неначе живе у неповну силу, зіщулившись, озираючись навколо: де б вигоду знайти. Він не проживає половину свого життя, і з його очей ніколи не ллється життєдайний світ. Часто і дивитися на такого не хочеться.
Знаєте, одним з прикладів безкорисливої доброти я вважаю героїню поеми «Наймичка» Тараса Шевченка. Ганна виховувала свого сина, все робила для нього, хоч знала, що він не вважає її своєю матір’ю. Він міг би вирости та вигнати її на вулицю – адже для нього вона була усього лише наймичкою. Стара та хвора наймичка кому потрібна? Ганна цього не побоялася, і все життя віддала Маркові та його родині. І серце хлопця відізвалося на її доброту - він полюбив її як матір. Добро все одно знаходить справжню подяку, я в це вірю.