Записати речення, розставити розділові знаки. Підкреслити усі члени речення, відокремлені означення й відокремлені прикладки, відповідно до їхньої синтаксичної ролі. Надпишіть, де відокремлене означення (в.озн.), де відокремлена прикладка (в.прикл.)
1. Рудий яструб степовий розбійник знявся вгору й закружляв над полем.
2. Мартинюк високий сухорлявий чоловік тепло дивився на прибулих.
3. Мені наснилася криниця водою сповнена до краю.
4. Виє вовк ночей моїх соліст.
5. Стомлений роями пасажирів вулик залізничного вокзалу надвечір стих.
6. В дні прожиті печально все було як незайманий сніг.
7. Наступним об’єктом полювань стали сусідські голуби породисті дорогі.
8. Я тільки тепер побачив село нужденну купку солом’яних стріх.
9. Зорі спадали з неба білі непрозорі і клалися в намети.
10. Я маю спокій істинного друга.
11. Обігріте й нагодоване затріпотіло пташенятко крильцями.
12. А воно могутнє світило усе більше виповнювало собою світ.
Викладати на чистоту в ролі прис. – говорити відверто, нічого не приховуючи. Синоніми: різати правду в вічі; різати правду-матінку ; називати речі своїми (їх) іменами; ставити (поставити) крапку (крапки) над «і».
тя́гне за живі́т (за печінки́) кого. Хто-небудь дуже хоче їсти, страждає від голоду. Синоніми: голодний, як собака; аж шкура болить; тягне за живіт кого; аж за печінки (за печінку) тягне; живіт присох (притягло) до спини (до хребта); вола б з'їв; (який зовсім нічого не їв) ріски (рісочки, рисочки, рісоньки, крихти) в роті не було (не мав, не мала);
Зостатися в дурнях - зазнати невдачі. Синоніми: дістати носа; дістати одкоша; облизня спіймати (впіймати, піймати, схопити, вхопити, дістати, скуштувати, з’їсти); ухопити шилом (на шило) патоки; (потрапити в дуже незручне, смішне становище) сісти в калошу (в калюжу); пошитися (записатися, убратися) у дурні; зостатися в дурнях; (перев. під час сватання) з’їсти (потягти, взяти) гарбуза, жарт.; (не впоравшись з чимось) в’язи собі скрутити; сісти маком.
Объяснение:
Серце калатає, душа розмикається, вона має ввібрати в себе– ці радісні слова. Співає й землі. Біла сизість снігів переходить в сизу білість неба, створюючи, нерозривність. І ти ніби бачиш над тобою, і поперед тебе шугають янголята… Різдвяна казка! Певна річ наша земля зберігає інформацію, яку чужинці-заволоки ніколи не вичитають: ані зі снігів, ані з марева, ані з розлитих у повітрі щедрівок. І починаєш розуміти ту тоскну необхідність наших емігрантів, що воліли б хоч померти на рідній землі. Ми відчуваємо власне тіло не бачачи власного випромінювання не фіксуючи космічних променів, які проймають наше єство. Зоряні пульсування зливаються з незримими спектрами променів від землі, такі імпульсі відчувають тільки люди споріднені із землею. Ці імпульси закладені в безсмертних колядках і щедрівках.