Заголовок. Марта, щулячись від снігу, що пригоршнями сипався в облич-
чя, зайшла в під'їзд. Швидко збігши сходами, відчинила двері
квартири. Дівчина в темряві зняла чобітки й пальто, кинула на
вішалку шарф і шапку й увійшла в кімнату. У Мартиному помеш-
канні тепло й затишно. Вітер дув із півночі, а її кімната була обер-
нута на південь, тож жорстокий сніговій, розбиваючись об чоло бу-
динку на вулиці, осідав на вікно лагідним порохом.
Приємна тиша стояла в помешканні. Дівчина увімкнула лампу,
від якої навколо розіллялося яскраве світло. У кімнаті всі речі
спокійно трималися своїх місць. У далекому кутку темніла стара
шафа. Біля неї примостилася невисока етажерка на різьблених
ніжках. На поличках стояли книжки, що їх так любила читати ве-
чорами дівчина. Марта стояла біля застеленого синім покривалом
ліжка. Невеличкий килимок з двома оленями на лісовій галявині
прикривав частину білої стіни. Ближче до вікна присунувся стіл,
накритий білою скатертиною у великі сині квіти.
Марта ще раз озирнулася по кімнаті, що видалася їй зараз до-
сить пристойною. Тільки от світло занадто різке! І дівчина накину-
ла на лампу зелений серпанок, який восени пов'язувала на шию.
«Тепер у мене зовсім гарно», задоволено подумала вона (За
В. Підмогильним).
придумати план
Борода не робить мудрим чоловіка.
В умілого і долото рибу ловить.
Вік живи - вік учись.
Вчення в щасті красить , а в нещасті тішить.
Вченому світ , а невченому тьма.
Гарно того вчити , хто хоче все знати.
Голова без розуму , як ліхтарня без свічки.
Голова не на те , щоб тільки кашкет носить.
Грамоти вчиться - завжди пригодиться.
Грамотний - видющий і на все тямущий.
Дарма , що малий , а й старого навчить.
Де старий спотикнеться , там нехай молодий добре напнеться.
Дивиться рідко , та густо бачить.
Догана мудрого більше стоїть , як похвала дурного.
За битого двох небитих дають , та й того не беруть.
За дурною головою рукам і ногам немає спокою.
За одного вченого дають десять невчених.
За одного грамотного сім неграмотних дають.
Знає , на чім світ стоїть.