За поданою схомою скласти речення

Тато з мамою збираються іти на ярмарок до Сігету. Господи, яка то радість для нас! Починаємо ковтати слину та облизуватись від згадки про солодку халву, глюкоз та бісквіти в позолочених папірцях. – На кого б малого залишити? – питається більш сама у себе мати. Це про Іванка, бо я вже першокласник, нівроку! Коли вийду з школи, то перш зупиняюсь дражнити Калаїшину собаку, поки бідна не захрипне гарчачи, опісля перехожу дорогу сисикатися з Семенишим гусаком, а вже потім іду в гості до старого Микити, який вгощає мене медом, поки я розказую йому всі шкільні новини, бо старого Бджолу, як його прозвали хлопці, страх цікавить знати все. І ось, як бачите, поки доплентаюся додому, тато з мамою могли б не з Сігету, а з Бухаресту повернутися. – Може, у Марії Гафіїної? – допомагає їй тато. – Та де? – махає рукою мама. – Відколи ці бешкетники взули її кота в горіхові шкаралупи ні чути не хоче. – А в старої Олени? – Ні та не захоче, бо носилися верхи на її козі. – А в Параски? – продовжує тато. – Глечик з молоком розбили. І так перелічили всіх сусідок, але на кого залишити Іванка – не знайшли. – Ну і славні в мене бахури, є чим гордитись, – погрозив нам тато пальцем. Я нібито не побачив того, а Іванко ані пис... Запхав по лікті руки у кишені і мовчки гойдає собі ногами та раз у раз на мене поглядає, немов хоче сказати: «Бач, яка я поважна особа, ось скільки клопочуть собі голови, поки вирішать на кого мене залишити». – А може б пішов з ним у школу? – киває тато головою у мій бік. – Йому олівець та клаптик паперу, і сидітиме тихо, як риба у воді, чи не так, Іванку? Іванко мовчки махає головою, що так, а мені приходить завити, як Николаїшина собака. Знаю я те «як риба у воді», – лиш його зачепить якийсь хлопець, розквасить губи і верещить, як у зубного лікаря. Ще не встигли ми добре через поріг класу переступити, а вчитель до нас: – Сьогодні в нас відкритий урок, інспекція приходить аж з Бая Маре, то ж молю вас, діточки, будьте чемні та тихі, аби муху чути в класі, а коли вже хочете щось сказати, то підіймайте гарненько два пальці вгору, добре? У нас від тої «інспекції з Бая Маре» аж мороз спиною поліз. Учитель повісив на стіну картину, на якій була намальована оса і, дивлячись на інспекторів почав: – Сьогодні будемо вивчати букву С. Ось тут на картині намальована оса, а під нею знаходяться три букви: буква О, буква С та буква А. Хто з вас може прочитати разом слово, написане під малюнком? Ми ні пис... Вчитель інспекцію питає, думаємо собі, бо інакше не радив був нам зберігати тишину, «аби муху чути в класі». – Ну, що написано під малюнком? – повторює вчитель. В класі, мабуть, ні одної мухи, бо інакше б її чути, така тиша. – Ну, тоді скажіть, що тут намалювано? – вказує вчитель на осу. Ми ні пис... А Іванко враз пирск, два пальці вгору. – О молодець! – похвалив його вчитель, і до інспекторів: – Він ще не ходить до школи, – а потім до Іванка: – Ну, скажи нам, Іванку, що намальовано на цім малюнку? Іванко надувся, як індик, і голосно крикнув: – Муха! Весь клас вибухнув сміхом, навіть учитель з інспекторами розсміялись, а Іванко вже квасить губи, ось-ось заверещить. Хіба не знаю я, те «тихо, як риба у воді»?

Уже не за горами, уже совсем скоро наступит мой любимый праздник – Новый год. И я с уверенностью могу сказать, что этот праздник является любимым не только для меня но и для большинства людей. Честно говоря даже своего Дня рождения я жду не так как Новый год
Незаменимым атрибутом этого праздника с давних пор является Елочка. Для меня, один из самых важных этапов, в предновогодней подготовке – это украшение Елки. Совсем недавно она росла среди дремучего леса, ее окружали ели, сосны, березы и другие деревья. Под ней прятались зайцы, ёжики от хитрых лисиц, а теперь эта красавица у меня дома. Папа ее поставил на самое видное место и мы всей семьей принялись ее украшать. Этот процесс очень веселое но в то же время ответственное задание. Мы достаем новогодние игрушки, золотые дождики. Еще я очень люблю украшать елочку конфетами, потом я их естественно очень быстро съедаю.
Сначала мы одеваем самую здоровую и красивую игрушку – огромную звезду. Это всегда делаю я, правда не без папы. Потом мы одеваем много других игрушек, далее опутываем все елку разноцветными дождиками и сияющими гирляндами.
Подножья елки будет украшать Дед Мороз и Снегурочка, а еще много-много разных зверюшек, они будут охранять елочку и т е подарки которые там вскоре должны появиться. Когда елка украшена, на ней зажигаются и начинают сверкать сотни фонариков, это сразу придает нашему дому праздничного настроение. А этот неповторимый запах ели просто не может оставить равнодушным, стоит только его учуять как сразу же чувствуешь эту новогоднюю атмосферу.
тебе новогодняя красавица за то, что даришь нам такие незабываемые ощущения. Новый год не был бы таким душевным если бы не Новогодняя елка.
Жаль, что после праздников, в скором времени придется с тобой расстаться. Я очень не люблю эти моменты, поэтому мы с папой посадили во дворе елку и будем теперь каждый год наряжать ее.