За поданим початком доповніть пам’ятку власними порадами (6), складеними на основі гуманізму, в кожній пораді використовуйте слово «світ» та складносурядні речення. ів Дивіться на цей світ очима любові – і він буде …..
Будуйте цей світ світлом своєї віри….
Несіть цей світ у долонях добра…
Відповідь:Що ж важливіше наполегливість чи скромність? На мою думку дві риси важливі адже якщо людина буде заннадто скромною їй може бути важким прийняття важливих рішень а з занадто наполегливою людиною спілкування може бути не дуже приємним.Почнемо зі скромності. Ця риса вважається показником ввічливості, вихованості і хороших манер. Зі скромною людиною простіше спілкуватись, вона ніколи не нагрубить і не образить товариша, знайомого або просто перехожого. Така людина завжди до і підтримає і ніколи не поставить себе вище інших. Наполегливість також хороша риса. Наполегливим людям простіше приймати сладні рішення. Така людина завжди буде іти до своєї мети і дотримуватись своєї думки незважаючи ні на що. Також якщо ця людина відмовилась від якоїсь пропозиції то сперечатися з нею марно. Якщо такій людині запропонували щось що може зашкодити іншими і сказали якщо цього не зробиш будеш слабаком, їй легше відмовитись.На мою думку дві риси важливі і немає зайвої.
Пояснення:
Плекаймо рідну мову
Мудрі люди кажуть, що немає народу без історії, та це ще більше стосується мови. Мова забезпечує народові неповторність, історичну спадкоємність, зберігає його культуру. Рідна мова є основою родоводу, єднає рід і сім'ю. К. Д. Ушинський відзначав: "Коли зникає мова — народу нема більше!"
Заборона української мови спричинила зникнення у небуття кількох десятків років нашої історії. У житті народу рідна мова й рідний край є нероздільними поняттями. Здавна через мову народ виявляв поняття моральності, а найважливіші з них — вірність і відданість, честь і чесноти, щирість і добро, взаємність, пошана і повага, мир і злагода, дружба і товариськість.
Для того, щоб мова могла прийти нам на до ми повинні постійно дбати про неї. Добру пораду українцям дав М. Рильський у поезії "Мова":