Що подарувало нам сьогодення? Залежність від грошей, модернізацію суспільства, масову еміграцію за океан… Скільки віків український народ домагався права на відкрите існування?! Ми пройшли через війни, тортури, усілякі «Емські укази», революції, голод… І тепер, коли на дворі XXI століття, ми відлучаємося від свого коріння і орієнтуємося на уніфіковану й стандартизовану «масову культуру». Прикро, що навіть у сільській місцевості, де в побуті й заняттях населення збереглося чимало традиційного, зараз царить урбанізація. Чи не парадокс, що син звичайного хлібороба не вміє працювати на полі, а дочка прясти і вишивати?І де ж поділася та любов до землі, яка раніше давала можливість вижити нашим предкам? Прикро, що люди забувають духовні традиції, народні звичаї, пісні, одяг…Адже не кожна країна у світі може похвалитися такими скарбами! Не кожна має таку духовну спадщину! Традиційна етнокультурна інформація може зберігатися тільки передаючись від покоління до покоління, несучи в собі коштовний вантаж. Звертання до традицій не означає нехтування можливостей сьогодення. Тільки осмисливши минуле, дізнавшись витоки своєї культури та історії, можна не тільки чіткіше зрозуміти сьогодення, а й правильно обрати шлях розвитку.
Объяснение:
Ой, у вишневому саду,
там соловейко щебетав.
Додому я просилася,
а ти мене все не пускав.
Додому я просилася,
а ти мене все не пускав.
Ти, милий мій, а я твоя,
зійшла вечірняя зоря
Проснеться матінка моя,
буде питать де була я.
Проснеться матінка моя,
буде питать де була я.
А ти їй дай такий отвіт,
яка чудова майська ніч.
Весна іде, красу несе,
а тій красі радіє все.
Весна іде, красу несе,
а тій красі радіє все.
Доню моя, не в тому річ,
де ти гуляла цілу ніч.
Чому розплетена коса,
а на очах брынить сльоза?
Чому розплетена коса,
а на очах брынить сльоза?
Коса моя розплетена
- її подружка розплела.
А на очах брынить сльоза,
бо з милим розлучилась я.
А на очах брынить сльоза,
бо з милим розлучилась я.
Мамо моя, ти вже стара,
а я щаслива й молода.
Я жити хочу, я люблю,
мамо, не лай дочку свою.
Я жити хочу, я люблю,
мамо, не лай дочку свою