З’ясуйте тип кожного речення в тексті (цифра позначає наступне речення). Речення (текст)
(1) Озеро Синевир, або Морське Око розташоване на висоті близько тисячі метрів над рівнем моря та має глибину понад двадцять метрів. (2) Вода Синевиру чиста й прозора настільки, що в ній добре себе почуває форель – риба, яка може жити лише в кришталево чистій воді. (3) Виникло озеро внаслідок землетрусу, до нього стікаються три гірські потоки, підтримуючи високий рівень води в будь-яку пору року. (4) Гладінь озера іскрить блакиттю, але рівно посередині з води випростовується невеличкий острівець, що нагадує вічко.
Тип речення:
А складне безсполучникове
Б складнопідрядне
В просте ускладнене
Г складносурядне
Д складне з різними видами зв’язку

Птахи нічим не відрізняються від нас людей. Ми люди просто більш розвинені у плані іноваційних технологій , отже як нам милий рідний будинок, так і пташкам найрідніше своє гніздечко . Гніздечко яке будувалося власними силами та зусиллями. Гніздечко для якого птаха сама шукала матеріал, сама його плела.  Мабуть всім знайомий віршик про пташку яку зловив хлопчик і посадив у золоту клітку, а вона, незважаючи на сії дарунки, всеодно виривалася додому, до свого гніздечка. У російській мові є гарне прислів'я яке гарно описує цей випадок "Везде хорошо, но дома лучше". Тому де б пташка не зупинялась и незважаючи на скільки вона всеодно повертається назад. Хоча вона теж може змінювати гнізда.  Птаха- хоча і не людина та все одно розум має.

Скопійовано із сайту "Шкільні твори з української мови та літератури"

Найщасливіший день у моєму життіЯкий день називають найщасливішим? Напевне, той день, коли відбулися важливі та цікаві події в житті. Це той день, який залишив в пам’яті найнезабутніші фрагменти, і пам’ять про них буде зберігатися дуже довго. Це день, події якого завжди радісно згадувати та розповідати.Одним із таких днів в моєму житті є той, коли ми з класом їздили на екскурсію в місто Білгород-Дністровський. Погода в цей день була пречудова. Рано-вранці ми, радісні та щасливі, зустрілися біля школи з нашою вчителькою. Кожен почав розповідати про те, як він готувався до екскурсії, і що цікавого з собою захопив. Всі взяли фотоапарати і вже біля школи почали робити перші кадри майбутнього фоторепортажу. Коли під’їхав автобус, ми всі дружно зайняли місця в салоні і познайомилися з провідником. Вона повідомила наш маршрут і пообіцяла розповідати про кожний населений пункт, який ми будемо проїжджати. Не дивлячись на те, що дорога була далекою, час минув швидко та весело. За цей час ми слухали розповіді провідника, обмінювалися своїми враженнями. Коли ми під’їхали, розмови поступово припинилися, і кожен із захопленням став роздивлятися навкруги. Зупинились ми біля музею. Там в нас була екскурсія, з якої ми багато дізналися про це місто, про народи, які тут проживали, про видатних людей, які побували в цьому місті. Далі ми попрямували до легендарної фортеці. Саме нею славиться Білгород-Дністровський. Цю фортецю ще називають «Тіра», «Акерман». Трошки відпочивши, ми відправилися мандрувати по території фортеці. Все навколо здавалося дивовижним та казковим. Ми навіть перенеслись в епоху битв того часу. Величезні дуби, здавалося, своїми верхівками дістають неба. Приємно було ходити по лабіринтам фортеці. Піднявшись на найвищу башту, ми окинули зором величезні простори Дністровського лиману. У цю мить виникає почуття свободи. Здавалось, лиману немає краю. Роздивляючись округи з висоти пташиного польоту, я відчула спокій та красу цього краю. Невипадково О. С. Пушкін відвідав це місто, яке надихнуло його до написання своїх творів.Гарна природа спонукає людину замислитися над своїми вчинками та думками, схиляє до союзу та єдності з нею. Вдихаючи чисте повітря цієї місцевості, здається, що воно трішки відриває тебе від землі. Мандруючи вузькими лабіринтами, ми зіткнулися з чимось таємним.Не відчуваючи втоми, ми продовжували мандрувати і кожен раз дивувались все новій і новій красі пейзажу. Втомлені, але повні незабутніх вражень, ми повернулися в автобус і відправились додому. За час повернення всі поводили себе дуже тихо. І скоріше не через втому, а через бажання осмислити все побачене в цей день. Своїми незабутніми враженнями ми почали ділитися з батьками, які зустрічали нас вдома. А фотографії до мені назавжди зберегти в пам’яті один з найпрекрасніших і найщасливіших днів у моєму житті. І я пишаюся тим, що в нашому регіоні є такі куточки, які відомі за межами України, і які залишили пам’ять про наших предків.