З’ясуйте, про які стилі йдеться, виявіть найбільш точний перелік мовних особливостей кожного стилю і допишіть відсутні в цьому переліку ознаки. І.
1. Логічна послідовність викладу змісту, відсутність двозначності чи багатозначності змісту.
2. Наукова термінологія, унормованість мови.
3. Використання нейтральної лексики та слів з абстрактним значенням.
4. Повна відсутність емоційно забарвлених слів, вживання нейтральної лексики, широке використання наукової термінології різних галузей науки, використання формул, графіків, схем, карт, умовних позначень, спеціальних скорочень слів, наукові посилання на джерела.
5. Багато слів, запозичених з грецької та латинської мов, а також західноєвропейських мов. Швидке оновлення наукової термінології, точність викладу думок.
ІІ.
1. Використання канцелярської лексики, мовних штампів, кожний документ
має тільки йому властиву форму.
2. Послідовність подачі інформації, відсутні двозначні слова, багато слів із
абстрактним значенням.
3. Документальність, точність, чіткість, переконливість, доказовість та сухість викладу. Вживання канцелярської термінології, мовних штампів. Кожний документ має свою форму, яка є загальноприйнятою. Емоційні засоби мови не використовують.
4. Не використовують емоційні засоби мови, однозначність змісту, всі вислови є стандартними, загальнозрозумілими.
5. Вживання нейтральної лексики, канцелярської термінології, усі вислови
стандартні, загальноприйняті, інформація подається в логічній послідовності викладу, емоційні засоби мови тут не використовують.
ІІІ.
1. Популярний виклад фактів, подій, явищ. Агітаційно-пропагандистська спрямованість на досягнення результативного впливу змісту статей.
2. Доступність, яскравість і чіткість викладу. Полемічність, образність, експресивність змісту статей.
3. Використання слів суспільно-політичного звучання, наукових та професійних термінів, емоційно забарвлених слів, влучних фразеологічних зворотів.
4. Використання імперативних (наказового ) форм дієслів, спонукальних речень, риторично-питальних речень, звертань, перифраз, цитат.
5. Поєднує в собі засоби наукового і художнього стилів. Характеризується точністю, послідовністю, системою наукових доводів, виразністю, емоційним забарвленням. Спрямованість на досягнення результативного впливу на слухача. Полемічність і логіка викладу. Широко використовують суспільно-політичну лексику, термінологію. Використовують усі синтаксичні засоби.
Поширені речення.
1. Зомліли в сумі сніжно-білі явори.
2. Шумлять бліді берези.
3. Тільки вітер креше іскри по стерні.
4. Купали гострі крила столітні чайки в голубій воді.
5. Я спиняти тебе не буду.
Поширені речення мають крім головних ще й другорядні члени речення.
Непоширені речення.
1. Став Дніпро.
2. Надходить дощ.
3. Одшуміло літо...Одспівало жито.
4. Гроза росла.
5. Ти проходь. Не спиняйся
6. Море бушувало.
7. Завмирає місто. Тишина і спокій. Тільки сніг синіє.
Непоширені речення складаються з граматичної основи.
Объяснение:
Беркутів почалася з однієї делікатної деталі: права власності на землю. За (не)написаним сюжетом підписав одного дня князь Данило (Галицький) указ: дарую боярину Тугару Вовку землі Тухольщини в українських Карпатах — і понеслось.
Вже тоді у XIII столітті існував такий собі квазіринок землі і для князя у цьому випадку працював принцип «чия держава, того і землі». Земельного кадастру, свідоцтв на право власності та подібних юридичних речей тоді ще не існувало. «Заслужив в мене боярин, чому б не подарувати йому трохи землі?», — десь так приблизно подумав князь і підписав відповідний документ.
Воля глави держави тоді — безумовний закон. Ніхто з його «адміністрації» не збирався з’ясувати, хто давним давно вже володіє цією територією. Формально все просто: в кого документ, той і правий. Так частина державної землі стала приватною, але питання: де була лінія розмежування між державною власністю князя і муніципальною владою громади села Тухля?
Приїздить зарозумілий боярин тепер на свої землі і з’ясовує, що на практиці все трохи інакше: громада Тухлі нічого про це не знає та не збирається підкорятися його волі. Місцеві продовжують випасати овець, ходити на полювання та жити вільним життям як і раніше.