З верб, що обступали подвір’я, накрапало місячне проміння й роса, а за подвір’ям легеньким відпаром курілося озерце, біля якого виводив свою нехитру пісеньку невтомний деркач (М.Стельмах). Над тихим світом леліла-курілася зоряна імла, за татарським бродом на облогах бродив долинний туманець, і в ньому по груди паслися селянські вироблені коні, що пахли оранкою, туманом і молодою м’ятою (М.Стельмах). Крик табуна диких гусей, що сунув стороною, відгукувався в якомусь далекому озері (М.Гоголь) Він (травень) мовби нагадує нам: поспішайте помилуватися красою весняного дивоцвіту, бо вона недовготривка й скороминуча (В.Скуратівський).
сурядний і підрядний
безсполучниковий і сурядний
безсполучниковий і підрядний
безсполучниковий, сурядний і підрядний
Наша родина невелика – мама, тато ія. А ще є в мене улюбленець – цуцик Тимка. Батьки зайняті на роботі майже весь тиждень. Мама працює в проектному інституті, де часто засиджується допізна, а тато — програміст. Щодня до нас приходить бабуся, щоб приготувати їсти. Поки що готовити щось істотне я не вмію
Ранком тато й мама швидко п'ють чай і тікають, щоб встигнути добратися до роботи. Сніданок і бутерброди в школу я готовлю самостійно.
Ретельно забираю за собою кухню - мама не любить безладдя. А також на кілька мінут ми вибігаємо у двір з Тимкой. Гуляти із собачкою – винятково мій обов'язок, виконувати яку я клятвено обіцяла, інакше мені ніколи в подарунок не дістався б мій маленький друг. А ще я цуцика купаю й розчісую. Правда, не вважаю це обов'язком або роботою, скоріше для мене це – задоволення. Мій пес — розумний, слухняний, милий i дуже смішний. Водні процедури для нас скоріше гра, чим щось серйозне. Але роблю я це сумлінно. Не люблю, щоправда, убиратися у ванною. Тимка, хоч і маленький, але бризів після себе i залишає багато. Але заради такого милого собачки коштує й потерпіти
хитрий та прикрий, скрипів”. “Він жив у тій домівці, що колись належала його покійному товаришу. Це був ряд темних кімнат у здоровенному домі, що стояв у самому кінці маленького двора, де йому було дуже тісно” “Холодний іній лежав у Скруджа на голові, на бровах, на сухім підборідді. Скрудж всюди носив із собою той холод; в найгарячіші дні він морозив ним свою контору і не давав їй нагрітися хоч би на один градус на Різдво”. “Злива, град, сніг, сльота мали тільки одну кращу за нього прикмету – вони бувають часом щедріші, ніж Скрудж”.
Не було вітру жорстокішого за Скруджа, снігу впертішого, дощу такого невблаганного, як Скрудж”.
Риси характеру Скруджа:
Захланність (жадібність)
– Історія з коминком писаря.
– “Скрудж любив гроші й темряву, бо темрява – річ дешева”.
Обмеженість:
– “Як ти можеш думати про таку дурну річ, як Різдво? Ти вбогий…”
– “Єдиною доброю, корисною справою було те, що Скрудж зоставив ім’я Марлея на вивісці, тим самим лишивши пам’ять про нього”.
Дитинство Ебенезера Скруджа:
– Самотній хлопчик, покинутий своїми батьками.
– Забутий, як бувало
завжди на Різдво.
– Хлопець знов тут сам, бо всі інші пороз’їздились додому на веселі святки.
– Він ходив сам-один сумний по кімнаті.
Молодість Скруджа:
– “Обличчя його ще не вражало грубими та неприємними рисами, як це було пізніше, але вже мало ознаки заклопотаності та скупості. В очах у нього був якийсь неспокійний заздрий вираз, і той вираз виявляв, які почуття пустили в Скруджеві коріння, маючи розростися страшенно”.
– “Всі ваші величні почуття потроху пожерла охота наживати гроші, вона зовсім опанувала вами”.
Ставлення до людей: – “Скрудж був страшилом для всієї сім’ї Боба Кретчита”
– “Ніхто ніколи не говорив про щось із Скруджем, але йому навіть подобалося протовплюватися дорогами людського життя, нехтуючи людським співчуттям”.
– “Зло, що він робить, карає його самого”.
– “Мені його шкода, я не міг би на нього гніватися, хоч бий хотів”.
– “Він сам од себе одбирає втіху”.
Старість:
– “Його похорон буде дуже сумний, я не знаю жодного чоловіка, що пішов би туди з власної волі”.
– “Які могли у нього бути спогади? Скаредність, здирство, жорстокість і клопіт про наживу”.
Здатність до змін:
– “Я спокутую минуле теперішнім і майбутнім”.
Закінчення:
– “Скрудж став таким добрим другом, добрим господарем і доброю людиною, що навряд чи й був другийй1 такий у доброму старому Лондоні або у якому іншому доброму старому місті в доброму старому світі”.