З поданими словами складіть по два речення, таким чином, щоб у першому випадку вони були прикметниками, а у другому субстантинованими іменниками: нареченна, колискова
людина йде по житті зі своєю метою, має свою ціль, якої намагається досягнути, незважаючи ні на що. в когось вона пов’язана із самореалізацією, хтось найбільшим обов’язком вважає забезпечення комфортного життя своїм рідним і близьким, а хтось мислить іше. добре, коли людина виконує «свій бізнес-план», коли в неї все виходить і вона впевнено прямує до визначеної точки призначення. але життя непередбачуване, і ми, не в силах щось змінити, гойдаємось на його бурхливих хвилях. іноді стається так, що нам приходиться міняти курс, розвертати вітрила в інший бік. але чи є це ознакою слабкості? на мій скромний погляд, – ні. поясню чому. справа в тому, що змін у нашому житті так багато, що не дивним є те, що з часом ми десь розчаровуємось, десь захоплюємось речами, на які, можливо, раніше, взагалі не звертали уваги. під впливом подій, які стаються в нашому житті, а головне в країні, і особливо це стосується останніх років, багато з нас, думаю, змінили свої переконання. це не означає, що біле ми почали вважати чорним, а добро тепер вважаємо злом. мова йде про те, що ми підкоректували свої ідеали, вставили нові бар’єри, почали дивитися на світ дещо під іншим кутом. нас вже не так легко залякати, ми навчилися відстоювати власну думку, ми не боїмось висловлювати свої емоції. і за це все треба віддати належне його величності часу. з його плином ми помінялися. так, зараз багато свободи, яка в деяких випадках є дещо руйнівною. але в різні часи були побідні проблеми. люди, котрі добиваються того, чого дуже довго прагнули, спочатку можуть і не зовсім розуміти, що з цим всім потрібно робити. так було завжди. ми пережили добу тоталітаризму, ми стали більш свобідними, дещо помінялися наші орієнтири. і це, я вважаю, природньо. однак, можна розмірковувати і про випадки, коли людські переконання міняються різко і в абсолютно протилежному напрямі. ось тут вже виникає проблема. якщо те, що колись здавалося цілком нормальним, починає бути неприпустимим, отоді вже є варіант, що десь людська свідомість зламалася, тобто це можна розцінювати як людську слабкість. отже, не завжди зміна переконань є ознакою людської слабкості. іноді це просто зміна орієнтирів, сформована під тиском часу і . многовато но можешь
навіть у сучасному дуже світі люди завжди прагнуть об’єднуватися в якісь співтовариства або колективи. таким же великим співтовариством є і народ. але кожна спільнота, будь то невеликий колектив або цілий народ, завжди прагне мати щось спільне, щось таке, що дійсно ефективно об’єднує людей і дозволяє їм проводити спільну і узгоджену політику, а також при необхідності протистояти опонентам або конкурувати з ними. однією з таких важливих складових для будь-якої спільноти, в тому числі і для народу, є мова. більше того, мова настільки важлива, що без неї народ іноді неможливо собі уявити.
у всі часи історії існувала величезна кількість українських письменників, які прагнули показати всім з наших співвітчизників, що мова для нас є дуже важлива. михайло коцюбинський, іван франко, леся українка та багато інших не тільки описували важливість мови для народу україни і української нації, а й настільки віртуозно і вміло використовували рідну мову, що напевно у всіх читачів їхніх творів виникало непереборне бажання читати, писати і розмовляти українською мовою. ці великі люди займалися популяризацією української мови абсолютно не даремно, адже вони розуміли, наскільки вона важлива для формування сильної української нації та подальшого ефективного відстоювання її високого статусу у протидії з іншими націями. звичайно, мова сама по собі не дозволить країні добитися успіху, але вона служить сильним об’єднуючим фактором, який дійсно може в критичний момент зіграти дуже важливу роль в суспільному, політичному та соціальному житті будь-якого співтовариства.
варто сказати, що українська мова, яка нині стає все більш популярною і часто використовуваною, заслуговує справжньої гордості серед тих, хто нею володіє. щоб зрозуміти це, досить пригадати тривалу і досить складну українську історію. довгий час україна не мала власної незалежності, переживала вкрай непрості часи, але, тим не менш, українська мова продовжувала існувати. вона не зникала, тому що її використовували як люди творчі, так і звичайні люди. думається, що завдяки збереженню мови за весь цей час зберігся і народ україни.
кожен народ іноді стикається з дуже складними пері у своїй історії. щоб зберігати віру в майбутнє, в прихід хороших часів народного єднання, народу необхідно щось, що його дійсно об’єднує. звичайно, таким фактором об’єднання є і мова. завдяки їй народ україни зберіг пам’ять про своє коріння, і продовжуватиме зберігати її ще дуже довго.
ответ:
людина йде по житті зі своєю метою, має свою ціль, якої намагається досягнути, незважаючи ні на що. в когось вона пов’язана із самореалізацією, хтось найбільшим обов’язком вважає забезпечення комфортного життя своїм рідним і близьким, а хтось мислить іше. добре, коли людина виконує «свій бізнес-план», коли в неї все виходить і вона впевнено прямує до визначеної точки призначення. але життя непередбачуване, і ми, не в силах щось змінити, гойдаємось на його бурхливих хвилях. іноді стається так, що нам приходиться міняти курс, розвертати вітрила в інший бік. але чи є це ознакою слабкості? на мій скромний погляд, – ні. поясню чому. справа в тому, що змін у нашому житті так багато, що не дивним є те, що з часом ми десь розчаровуємось, десь захоплюємось речами, на які, можливо, раніше, взагалі не звертали уваги. під впливом подій, які стаються в нашому житті, а головне в країні, і особливо це стосується останніх років, багато з нас, думаю, змінили свої переконання. це не означає, що біле ми почали вважати чорним, а добро тепер вважаємо злом. мова йде про те, що ми підкоректували свої ідеали, вставили нові бар’єри, почали дивитися на світ дещо під іншим кутом. нас вже не так легко залякати, ми навчилися відстоювати власну думку, ми не боїмось висловлювати свої емоції. і за це все треба віддати належне його величності часу. з його плином ми помінялися. так, зараз багато свободи, яка в деяких випадках є дещо руйнівною. але в різні часи були побідні проблеми. люди, котрі добиваються того, чого дуже довго прагнули, спочатку можуть і не зовсім розуміти, що з цим всім потрібно робити. так було завжди. ми пережили добу тоталітаризму, ми стали більш свобідними, дещо помінялися наші орієнтири. і це, я вважаю, природньо. однак, можна розмірковувати і про випадки, коли людські переконання міняються різко і в абсолютно протилежному напрямі. ось тут вже виникає проблема. якщо те, що колись здавалося цілком нормальним, починає бути неприпустимим, отоді вже є варіант, що десь людська свідомість зламалася, тобто це можна розцінювати як людську слабкість. отже, не завжди зміна переконань є ознакою людської слабкості. іноді це просто зміна орієнтирів, сформована під тиском часу і . многовато но можешь
навіть у сучасному дуже світі люди завжди прагнуть об’єднуватися в якісь співтовариства або колективи. таким же великим співтовариством є і народ. але кожна спільнота, будь то невеликий колектив або цілий народ, завжди прагне мати щось спільне, щось таке, що дійсно ефективно об’єднує людей і дозволяє їм проводити спільну і узгоджену політику, а також при необхідності протистояти опонентам або конкурувати з ними. однією з таких важливих складових для будь-якої спільноти, в тому числі і для народу, є мова. більше того, мова настільки важлива, що без неї народ іноді неможливо собі уявити.
у всі часи історії існувала величезна кількість українських письменників, які прагнули показати всім з наших співвітчизників, що мова для нас є дуже важлива. михайло коцюбинський, іван франко, леся українка та багато інших не тільки описували важливість мови для народу україни і української нації, а й настільки віртуозно і вміло використовували рідну мову, що напевно у всіх читачів їхніх творів виникало непереборне бажання читати, писати і розмовляти українською мовою. ці великі люди займалися популяризацією української мови абсолютно не даремно, адже вони розуміли, наскільки вона важлива для формування сильної української нації та подальшого ефективного відстоювання її високого статусу у протидії з іншими націями. звичайно, мова сама по собі не дозволить країні добитися успіху, але вона служить сильним об’єднуючим фактором, який дійсно може в критичний момент зіграти дуже важливу роль в суспільному, політичному та соціальному житті будь-якого співтовариства.
варто сказати, що українська мова, яка нині стає все більш популярною і часто використовуваною, заслуговує справжньої гордості серед тих, хто нею володіє. щоб зрозуміти це, досить пригадати тривалу і досить складну українську історію. довгий час україна не мала власної незалежності, переживала вкрай непрості часи, але, тим не менш, українська мова продовжувала існувати. вона не зникала, тому що її використовували як люди творчі, так і звичайні люди. думається, що завдяки збереженню мови за весь цей час зберігся і народ україни.
кожен народ іноді стикається з дуже складними пері у своїй історії. щоб зберігати віру в майбутнє, в прихід хороших часів народного єднання, народу необхідно щось, що його дійсно об’єднує. звичайно, таким фактором об’єднання є і мова. завдяки їй народ україни зберіг пам’ять про своє коріння, і продовжуватиме зберігати її ще дуже довго.