З поданих речень виписати сполуки з прийменниками пояснити при яких частинах мови вживаються прийменники визначити відмінки іменних частин мови з якими вжито прийменники вказати на які смислові відношення вказують прийменники Як не любити зими сніжно біло на Україні моїй. По Україні по землі з дитинства в Юність вирушайте. Лягли сніги тополям по коліна перемели шляхи між усіма. п
Під вікнами щедрує Україна собі сама. У сніжну ніч ялинка новорічна в душі моїй засвічує вогні. В небі холод. Хмари ходять мов по синьому льоду. Як з-за гори з-за гору білий сніжок випадає!
тема. твір-оповідання на основі почутого з обрамленням мета: спираючись на здобуті на уроках літератури знання про оповідання як жанр красного письменства, формувати текстотворчі вміння, необхідні для його складання, а саме: вміння прогнозувати тему та головну думку майбутнього оповідання, визначати межі теми, складати текст розповідного характеру, що включає зав'язку, кульмінацію та розвиток дії, а також відповідає вимогам художнього стилю мовлення; розвивати уяву, логічне й образне мислення; формувати культуру розумової праці, удосконалювати орфоепічні навички; збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів, виховувати естетичне чуття мови.
обладнання: оповідання с.васильченка «чайка», пам’ятка щодо написання твору-оповідання.
хід уроку
i. організація класу.
ii. мотивація навчання. повідомлення теми і мети уроку.
1. прочитайте початок і закінчення оповідання с. васильченка «чайка». що спільного між ними?
початок
по садах вітри гасають, а над зоріє небо осіннє.
маленьку хату обступили кругом високі крізь бур'яни блимає низеньке віконце, блакиттю мальоване, у віконце шматок білої стіни видно в хаті, а на стіні на білій з-під чола позирає невеселий селюк у шапці. чорнобривцями заквітчаний, у рушники прибраний, а сам думний та
очима до нього сидить на полу мати — праву руку на груди поклала, а на ліву — голову схилила.
вітри гудуть, а ясени скриплять, а матері дрімається. дрімається та и вчувається, що то, пустуючи, на гіллях діти. го-ой-да! го-ой-да-
основна частина було у матері їх, синів, троє
закінчення співали півні.
одні й другі — сидить мати, як сиділа.
а вітри
вітри гудуть, а ясени риплять, а матері дрімає
затріщав каганець — гасне.
глибоко-глибоко зітхнула, підвелась, наладила ґніт.
стала посеред хати, на того селюка, що на стіні, очі
підійшла до малюнка, обсмикала рушник, краще квіти порівняла, починає говорити до нього стиха:
— скажи, сумний, скажи, невеселий, ще й не радісний: куди мої діти позаводив? де мені шукати? куди листи слати? чому, на вашу думку, автор створив таке обрамлення для цього твору?
ііі. сприйняття нового матеріалу.
1. бесіда з учнями.
1) що називається оповіданням?
2) який тип мовлення покладено в основу тексту оповідання? чому?
3) чому оповідання складається в художньому стилі?
4) яка кількість персонажів здебільшого діє в оповіданні?
5) чому в основу оповідання покладено розповідь про одну подію з життя персонажа?
6) наскільки важливою для героя оповідання є описана подія?
7) які композиційні елементи є для оповідання обов'язковими?
8) що називається зав'язкою, кульмінацією та розв'язкою?
9) чи можливе оповідання без кульмінації?
2. розповідь вчителя.
обрамлення— така частина композиції твору, яка є ніби рамкою для розповіді
про інші — основні — події. найчастіше саме з обрамлення читач дізнається про
джерело викладеної в основній частині оповідання інформації або про подальшу
долю персонажів твору.
на прикладі будь-якого оповідання знайти зав'язку, кульмінацію та розв'язку, а
також знайти обрамлення.
iv. закріплення нового матеріалу.
1. прочитайте текст. визначте стиль мовлення, тему і основну думку. простежте, як розкривається основна думка оповідання в його композиції (визначте зав'язку, кульмінацію, розв'язку).
лелечий суд
якось восени я йшов полем і побачив: на великому лузі зібралося багато лелек. вони утворили коло, а в колі тім з опущеною головою стояв один, красень, і слухав стрекотливу, тривожну мову своїх побратимі
зовсім випадково я довідався, за що покарали лелеку.
мені розповіли, що того літа в сусідньому селі під час грози блискавка підпалила хату, на якій багато років жили лелеки. господар хати майже з вогню виніс дітей і дружину. він же, лелека, рятуючи себе, відразу полетів геть од пожежі, забувши про свою родину. на виручку прилетіли інші лелеки, але вже було пізно - мати з двома маленькими нелітками загинули у вогні. лелека все літо ховався, а коли настала пора вильоту, він тихенько пристав до зграї. але там його упізнали й засудили на вічну самотність (за в. земляком).
про що йдеться у початковій частині тексту? доповніть текст завершальною частиною, яка б спільно з початковою створила обрамлення.
2. прочитайте текст. про що в ньому рзав'язка, кульмінація,
ответ:
на мою думку, щоб вижити, людина зобов’язана навчитися перебувати в злагоді з природою.
по-перше, вона сама є часточкою природи, тобто її існування залежить і від навколишнього середовища, і від екології планети в цілому. яскравим прикладом своєрідного художнього осмислення думки про те, що можна жити в гармонії з природою й не шкодити їй, є твір даніеля дефо «робінзон крузо». автор описує побут і діяльність людини, яка випадково потрапила на безлюдний острів. здавалося б, вижити немає шансів, проте головний герой пристосувався до свого нового середовища й, використавши можливості довкілля та здобутки цивілізації, зумів забезпечити для себе порівняно високий рівень життя.
по-друге, розробляючи щоразу нові й нові технології, людина лише ціною власних помилок, а іноді навіть катастроф, навчається передбачати наслідки впровадження власних винаходів, тобто поступово розуміє необхідність розвитку екологічної свідомості.
прикладів цього є чимало й у сучасному житті, і в історії. ідеться насамперед про те, що життя можливе без деяких винаходів, що їх можна використовувати на благо природи, що впроваджувати їх варто лише тоді, коли створено необхідну систему захисту від згубного впливу їх на довкілля. так, російський учений ігор курчатов, один із розробників атомної бомби, усвідомивши наслідки свого винаходу, став боротися за використання атомної енергії для мирних цілей. але мені не відомі, на жаль, випадки, коли вчені відмовлялися від своїх винаходів задля збереження довкілля.
підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що природа може існувати без людини, а людина без природи — ні. саме тому кожен, хто живе на землі, має прагнути до гармонійного співіснування з довкіллям і зобов’язаний піклуватися про збереження багатств планети.