З даного тексту випишіть у дві колонки особові й безособові дієслова.
Цю історію хочеться казати найдорожчими словами, що даються людині в рідкі, неповторні години. Хочеться кожне слово помити в українській криниці, де дівчина воду брала, і поставити слова чистими рядами, щоб незабутнє вигравало в них, як сонце на Великдень, і радувало людські серця у великі й важкі часи. Хотілося би вишити слова, мов червоні квіти на холодних рушниках, і розвішати рушники в кожній хатині.
Приклад з історії не можу назвати...Взагалі,я за позицію "все в наших руках",але Ви просили аргумент до протилежної позиції,тому-ось:
Аргумент:Іноді в житті людини присутні якісь обставини,за яких йому складніше домогтися успіху/матеріального благополуччя,ніж людині,в житті якого відсутні дані обставини.
З життя можна навести такий приклад:Припустимо,хтось народився в столиці/місті-мільйоннику,а хто-то в невеликому місті з населенням 20 тисяч осіб.Природно у першої людини вже буде більше можливостей для того,щоб чого-небудь досягти,так як в столиці/великому місті країни краще розвинена освіта,більше гідних вузів,роботодавці пропонують більший розмір заробітної плати,більше варіантів для працевлаштування і, отже, шансів на успішну кар'єру і випливає з нього, матеріальне благополуччя в більшості випадку більше,ніж у людини,який народився в маленькому місто.Ні,це не означає,що той другий чоловік з маленького міста не зможе домогтися такого ж.Просто,можливо, йому доведеться докласти все ж більше зусиль, ніж першому.
Нарешті настала весна. Скільки радості вона принесла людям, тваринам, птахам. Здавна прихід весни зустрічали веселим святом масляниця. На це свято пекли млинці, вони уособлювали сонце. Спалювали опудало, таким чином проганяли зиму. Люди намагалися якомога швидше закликати в свої краї весну.
І зараз залишилося веселе свято масляниця, проте його вже не так святкують. Але тим не менше люди як і раніше радіють приходу весни. Весна настала і принесла з собою тепло, сонечко. Як набридла холодна зима, так хочеться скинути важкі шуби.
Весна прийшла. Сніговій королеві довелося поступитися їй, хоча цього так не хотілося робити. Всюди починають весело щебетати горобці. Дзвінко дзюрчать струмки.
І ось незабаром починають цвісти яблуні, груші, сливи, вишні. Це найкрасивіший час навесні. Яка краса! Дерева обсипані білим цвітом, а який аромат ширяє в повітрі. Не дарма стільки віршів, пісень присвячується цій прекрасній порі року. Дивишся на всю цю красу і душа радіє.
А як красиво на світанку, коли перші сонячні промені ковзають по сонному саду. У цю мить усе світиться рожевим світлом. Сонце піднімається вище і ось уже яблуні стають білими. Вся трава усипана мільйонами діамантів, які іскряться, сяють, переливаються. Але сонце піднялося з-за обрію і казка розтанула.