Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.
Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.
Наша українська мова — це золота скарбниця душі народної, з якої ми виростаємо, якою живемо й завдяки якій маємо величне право й високу гордість іменуватися народом України.
А злива так само швидко почала відходити, як надійшла. Як тебе та не любити, краю, мій ти краю. Чужими руками добре вогонь загрібати. 3. Треба розумом працювать, де сила не візьме.. Понюхав пирога, та не вдалось покуштувати Вола звуть у гості не мед орать, а воду возити . Радість бачити й розуміти — то найкращий дар природи . Ми в світ прийшли успадкувати славу, діла і думи, й чесі мозолі.. Вчить мене Тарас вростати в землю жилавим корінням . Дерево злізло на скелю погрітись. Мав кухоль звичку по воду ходити, аж поки йому вуха не відбили. Дурний любить вчити, а розумний любі вчитися .
Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.
Наша українська мова — це золота скарбниця душі народної, з якої ми виростаємо, якою живемо й завдяки якій маємо величне право й високу гордість іменуватися народом України.