- Вибачте, можете передати за проїзд. - Попросив пасажир у автобусі.
- Звісно, - Сумно відповідає чоловік.
- У вас щось траплося?
- Зараз в цій країні завжди щось трапляється, то вб'ють когось, то без даху залишать. - Відповів чоловік.
- Це ви про що? - спитала інша жінка.
- Я про події на сході України, як можна про це не знати. Стільки людей там помирає, стають інвалідами. Стільки людей залишилися без рідних, тому що вони пішли на цю війну.
- А так що саме з вами трапилося? - спитав майже не весь автобус.
- А я втратм все. У мене колись був й будинок, й родина, й машина, але будинок весь обстріляли, мого батька й двох братів вбили, й сина вбили, а машину підірвали. - Сказав чоловік й з його ока побігла сльозинка. - Мені пора вже моя зупинка. - Сумно промовив чоловік й пішов до вихода.
Колись люди, які жили на Донбасі були звичайними українцями, які жили мирно й спокійно. А зараз ці люди або помирають на війні, або стають бездомними.
1. Висловлюючи своє ставлення до подій у країні, він наголосив на тому, що вже давно час вживати заходів по налагодженню усіх галузей виробництва.
2. Завод, який раніше виробляв воєнну техніку, поступово перепрофільовується на виготовлення товарів широкого вжитку.
3. Під час обговорення проблеми плинності кадрів, думки майже всіх присутніх на засіданні співпали.
4. До характеристики додається: атестат, довідка з місця роботи, виписка з протоколу зборів трудового колективу.
5. Передплату на газети й журнали можна оформити на протягом двох місяців.
6. На святкування ювілею школи, котре розпочалося рівно о сімнадцятій годині, зібралося багато колишніх випускників.
7. Серед заходів по відзначенню цього свята були наступні: виступи музичних колективів, конкурси, вікторини.
8. Для рішення цієї надзвичайно складної задачі треба застосувати зовсім інший підхід.
Объяснение:
- Вибачте, можете передати за проїзд. - Попросив пасажир у автобусі.
- Звісно, - Сумно відповідає чоловік.
- У вас щось траплося?
- Зараз в цій країні завжди щось трапляється, то вб'ють когось, то без даху залишать. - Відповів чоловік.
- Це ви про що? - спитала інша жінка.
- Я про події на сході України, як можна про це не знати. Стільки людей там помирає, стають інвалідами. Стільки людей залишилися без рідних, тому що вони пішли на цю війну.
- А так що саме з вами трапилося? - спитав майже не весь автобус.
- А я втратм все. У мене колись був й будинок, й родина, й машина, але будинок весь обстріляли, мого батька й двох братів вбили, й сина вбили, а машину підірвали. - Сказав чоловік й з його ока побігла сльозинка. - Мені пора вже моя зупинка. - Сумно промовив чоловік й пішов до вихода.
Колись люди, які жили на Донбасі були звичайними українцями, які жили мирно й спокійно. А зараз ці люди або помирають на війні, або стають бездомними.