Узагалі моя кімната не зовсім особисто моя, тому що в ній стоїть телевізор. А телепередачі дивляться й батьки. Але у всьому іншому хазяїн тут я. Тут знаходяться мій письмовий стіл, книжкова шафа і книжкові полиці, диван, на якому я сплю, невеликий столик-тумбочка, де зберігаються мої ігри. Поруч — велике крісло, забравшись у яке з ногами, я люблю читати. А головне — в моїй кімнаті є куточок, де стоїть магнітофон і висять на стіні дві карти, різні таблички й цікаві мені картинки. Хочу пояснити, що це за таблички. Я їх давно колекціоную. Наприклад, є такі: «Без стуку не заходити», «Ідучи — гасіть світло», «У нас не палять», «Дотримуйтеся тиші» тощо. Висять вони просто так, без системи. Я знаходив їх на різних розвалах, деякі мені дарували. Мама час від часу погрожує, що викине, але мені вони подобаються.Одна з двох карт — це карта нашої області. Я люблю іноді відшукувати на ній селища, річки, про які щось почув, відзначати місця, де вже побував.Я дуже люблю свою кімнату і, коли їду куди-небудь, незабаром починаю за нею нудьгувати. В ній улітку завжди прохолодно, тому що у вікна заглядають два величезних каштани, а взимку тепло й затишно завдяки гарячій стінці каміна.
1. Незабаром осінь розмалює все навкруги у свої улюблені кольори.
2. «Намалюєш мені коника?» - спитала мене маленька дівчинка.
3. Сьогодні вчителька буде розповідати на уроці про словотвір.
4. Я стану вчителем, як виросту.
5. Прийде зима і діти бігатимуть по вулицях з санчатами.
6. Якщо не до пташкам, вони будуть голодувати.
7. Прийде ніч і стане тихо.
8. Розтануть сніги та заквітне все навколо.
9. Діти радітимуть першому снігу більше за інших людей.
10. Кажуть, що нові телефони незабаром виготовлятимуть із надміцного пластику.