Весною все цвіте, зеленіє, і про красу того буяння співають пісень птахи. Усе вкривається зеленим серпанком, а дерева хтось ніби облив молоком. Біло-рожево всміхаються садки. Усе цвіте, піднявши до сонця зелені голівки, а понад дорогою стоять у молочному шумовинні розлогі каштани.
Іду полем, а квітів безліч. Квітів яскравих, радісних, буйних. Вітерець їх колише, вони хитають голівками і ваблять до себе. Зелень свіжа й чиста. Часом спиняюся на узліссі і слухаю пташині співи. Кожна пташка славить весну, і кожна славить на свій голос. Часом він буває і не дуже приємний, але весною все здається найкращим. Вже позліталися всі пташки, доки не з’явилися пташенята і не почалися турботи, вони розважаються співом.
Я з дитинства люблю теплі, лагідні весняні дні. Весна пролітає садками, полями, лісом, заквітчує все вривається потужно до міста, бере владу у свої теплі руки. Блакитними очима дивиться на все весна. Вона ще молода, ніжна, святково усміхнена. Ще так недавно холодно дихала зима, а вже сьогодні — лагідне повітря весни огортає землю. Потім весна поверне на літо, літо — на осінь, і в степу, де буяли квіти і трави стане тихо й сумно.
1. Вона прийшла, заквітчана і мила, (відокремлене означення) і руки лагідно до мене простягла. 2. На сто думок замислена Полтава вербові гриви хилить до води. 3. Сади, омиті музикою згадок, (відокремлене означення) ковтають пил міжселищних доріг. 4. Тут ніжна осінь, мрійна та м’яка, на кольори багата, розмаїта. (відокремлені означення) 5. Веде нас мрія, ніжна й строга, (відокремлене означення) і підросли малі сини. 6. Шишкою, вкритою туманом, (відокремлене означення) долиною верталися додому . 7. Зморений страхом, безсонням і холодом, (відокремлене означення) Олег заснув. 8. Ті слова, сміливі й пекучі, (відокремлене означення) здіймали в голові рої думок.
Весною все цвіте, зеленіє, і про красу того буяння співають пісень птахи. Усе вкривається зеленим серпанком, а дерева хтось ніби облив молоком. Біло-рожево всміхаються садки. Усе цвіте, піднявши до сонця зелені голівки, а понад дорогою стоять у молочному шумовинні розлогі каштани.
Іду полем, а квітів безліч. Квітів яскравих, радісних, буйних. Вітерець їх колише, вони хитають голівками і ваблять до себе. Зелень свіжа й чиста. Часом спиняюся на узліссі і слухаю пташині співи. Кожна пташка славить весну, і кожна славить на свій голос. Часом він буває і не дуже приємний, але весною все здається найкращим. Вже позліталися всі пташки, доки не з’явилися пташенята і не почалися турботи, вони розважаються співом.
Я з дитинства люблю теплі, лагідні весняні дні. Весна пролітає садками, полями, лісом, заквітчує все вривається потужно до міста, бере владу у свої теплі руки. Блакитними очима дивиться на все весна. Вона ще молода, ніжна, святково усміхнена. Ще так недавно холодно дихала зима, а вже сьогодні — лагідне повітря весни огортає землю. Потім весна поверне на літо, літо — на осінь, і в степу, де буяли квіти і трави стане тихо й сумно.
1. Вона прийшла, заквітчана і мила, (відокремлене означення) і руки лагідно до мене простягла. 2. На сто думок замислена Полтава вербові гриви хилить до води. 3. Сади, омиті музикою згадок, (відокремлене означення) ковтають пил міжселищних доріг. 4. Тут ніжна осінь, мрійна та м’яка, на кольори багата, розмаїта. (відокремлені означення) 5. Веде нас мрія, ніжна й строга, (відокремлене означення) і підросли малі сини. 6. Шишкою, вкритою туманом, (відокремлене означення) долиною верталися додому . 7. Зморений страхом, безсонням і холодом, (відокремлене означення) Олег заснув. 8. Ті слова, сміливі й пекучі, (відокремлене означення) здіймали в голові рої думок.
(відокремлене означення підресли )