ішли якось двоє хлопчат: Тимко і Юрко. Побачили гарні кущі малини у сусіда Юрка. І вирішили хлопці назбирати малини щоб поїсти. Общипали кущі та сіли перепочити. Потім пішли друзі до Юрка. Його мама побачила які брудні хлопці та відправила додому переодягатися. Сама ж поговорили з сином що рвати чужу малину не можна. Те саме і зробила Тимкова мама коли побачила замурзаного сина. Юрко після розмови пішов вибачатися перед сусідом і поніс із собою кошик слив щоб за малину не сварили.
Гетьман пройшовся панською світлицею. Цей палац козаки захопили кілька годин тому. Натерта до блиску підлога сковувала ходу гетьмана. Вікна було запнуто важкими портьєрами, тому в кімнаті стояли сутінки. Після довгої їзди хотілося впасти на прикрашену химерними птахами отоманку й бодай хвилину спочити. Або ж опуститися в глибокий фотель і посидіти хвилину-другу.
Гетьман підійшов до вікна, відсунув завіску. Яскравий жмут світла перерізав кімнату навпіл, блискітками заграв на підлозі. Блискітки були різнокольорові, що високі вікна було прикрашено вітражами.
З передпокою долинув жіночий плач і гомін суперечки. Відчинивши важкі двері, зазирнув джура. Тут молодиця до гетьмана проситься. Дружина панського наглядача, отого, що людей тяжко мучив. Суд над тим виродком вже призначено… Просить на чоловіка зглянутися… Діти в неї…
З невеличкої скриньки на столі гетьман вийняв туго набитий грішми капшук .
- Отут , Петре, гроші… Для неї й дітей. Віддаси. А не можу. Усе суд вирішить
Відповідь:
ішли якось двоє хлопчат: Тимко і Юрко. Побачили гарні кущі малини у сусіда Юрка. І вирішили хлопці назбирати малини щоб поїсти. Общипали кущі та сіли перепочити. Потім пішли друзі до Юрка. Його мама побачила які брудні хлопці та відправила додому переодягатися. Сама ж поговорили з сином що рвати чужу малину не можна. Те саме і зробила Тимкова мама коли побачила замурзаного сина. Юрко після розмови пішов вибачатися перед сусідом і поніс із собою кошик слив щоб за малину не сварили.
Пояснення:
Объяснение:
У панській світлиці
Гетьман пройшовся панською світлицею. Цей палац козаки захопили кілька годин тому. Натерта до блиску підлога сковувала ходу гетьмана. Вікна було запнуто важкими портьєрами, тому в кімнаті стояли сутінки. Після довгої їзди хотілося впасти на прикрашену химерними птахами отоманку й бодай хвилину спочити. Або ж опуститися в глибокий фотель і посидіти хвилину-другу.
Гетьман підійшов до вікна, відсунув завіску. Яскравий жмут світла перерізав кімнату навпіл, блискітками заграв на підлозі. Блискітки були різнокольорові, що високі вікна було прикрашено вітражами.
З передпокою долинув жіночий плач і гомін суперечки. Відчинивши важкі двері, зазирнув джура. Тут молодиця до гетьмана проситься. Дружина панського наглядача, отого, що людей тяжко мучив. Суд над тим виродком вже призначено… Просить на чоловіка зглянутися… Діти в неї…
З невеличкої скриньки на столі гетьман вийняв туго набитий грішми капшук .
- Отут , Петре, гроші… Для неї й дітей. Віддаси. А не можу. Усе суд вирішить