яких лініі - 5. Непоширеним є речення АДіти били байдики. БМоре - частина океану. в Будинок побудовано. гПадає лапатий сніг. VE 6. Неправильно визначено підмет у реченні online А В українські степи приходила рання весна.. Б Там над водою купка людей лагодилась сідати в човен. Ана тілі В Яз нею довго в саду розмовляв. ГБули падіння, злети, поразки та перемоги. оомоо тоогоор 7. Складений дієслівний присудок наявний у реченні А Вона була урочиста, мов ніч. Б Поезія — це завжди неповторність, в Нову батьківщину навіть може створити народ, але мови ніколи. ГМова моїх земляків наповнювала мене невідомою раніше радістю й силою. окр. 8. Простий дієслівний присудок, виражений дієсловом стати, є в реченні осіні иіло і A Стала біля обгорілого танка й замислилась. отопо оновонілін сноп наобо Б Пройшовши по небу, тепла, тиха червнева ніч стала оволодівати і землею. Аномі В Обличчя розм'якло і стало добродушно- нетямкувате. Hair.iнiт онкони на гобо ГНебо стало схожим на густо розведену у воді синьку. От тініні солідни винто - 9. Між підметом і присудком ставиться тире в реченні A Лелека символ батьківщини, сімейного щастя. Б То кремень, а не чоловік. в Він надзвичайно відповідальна людина. ГОчі в нього були великі й безбарвні. 10. Обставина, виражена інфінітивом, є в реченні artist A Настав час прощатися. oir orog in Б Любив я ігати за птахами. В Дівчина пішла в поле подивитися на квіти. ГВік прожити — не поле перейти. rotion 11.Поріняльний зворот не виділяємо комами в реченні (розділові знаки пропущено) A Сонечко грало рожевим промінням по рівній як скло пелені Дніпра. Аз тінін Б Весело глянули хмарки в блакитне море як у лостро.
— Яке, мабуть, щось цікаве? — запитала вона.
— Я маю написати твір про те, ким я хочу стати.
— Це чудово. І ким же ти мрієш стати? — поцікавилася мама.
— Не знаю, мамо, я ще не вирішила, — знітилася я.
— Нічого, в тебе ще буде час визначитися із цим. А хочеш, я розповім тобі, як я мріяла стати лікарем?
— Авжеж, розкажи, будь ласка, залюбки послухаю, — зраділа я.
— Так от, коли я була років на п'ять меншою від тебе, я мріяла стати лікарем. Улітку я іноді тиждень-два гостювала у бабусі. Там жила моя двоюрідна сестра Валя і менший братик Іванко.
— Це та тітка Валя, що на Полтавщині живе?
— Так, саме вона. Разом із нею ми гралися "в лікарню". Виготовляли різні ліки, настойки — з трав, ягід, — і лікували ними ляльок, кошенят чи курчат. Дуже захоплювала нас ця гра.
— І що, ви справді давали ті ліки кошенятам та курчатам? — запитала я.
— Та ні, то ми так уявляли — малі зовсім були. А одного разу ми з Валею ви¬рішили зробити операцію. Вона була хворою, а я — лікарем-хірургом і мала вида¬лити їй апендикс. Звичайно, все було лише грою.
За лікарню нам правила така собі халабуда, яку ми побудували з гілок і вкри¬ли ряднами. Тут ми й відкрили хірургічне відділення. Валя оголила свій живіт, а я взяла старенький ніж, яким ми кришили траву для ліків, і вже прискіпливо поча¬ла вивчати її живіт, де ж має бути той апендикс? Саме цієї миті до нас зазирнула тітка Галя, Валина мама.
— Ой, лишенько! Що ж ви тут робите? — злякано вигукнула вона.
— У нас тут лікарня, — дружно відповіли ми.
— А ніж вам навіщо? — зжахнулася вона.
— Та ми операцію вирішили зробити, апендикс видалити, — пояснили ми.
— Я вам покажу операцію! Це ж треба таке вигадати!
- Але ж це не насправді, ми тільки гралися, — почали виправдовуватися ми. Та все ж таки нам дісталося на горіхи. Тепер, коли я вже доросла і сама стала
матір'ю, я зрозуміла, чого так перелякалася тітка Галя, побачивши тоді нас. А нам було невтямки, за що ж воно перепало, — закінчила свою розповідь мама.
Насамкінець я хочу сказати, що моя мама таки стала лікарем-хірургом і вже багатьом людям врятувала життя. Я ще не знаю, ким хочу стати, тож вирішила на¬писати твір про маму. її мрія здійснилася!