Азоту характеру хору розуму гепатиту Криму Ивана оркестру Киеву префиксу загону плацдарму краю завода Донецьку грому Уругваю Ливану грюкиту каменя простору грама мармура водню деканату видминку страху трикутника банка прогресу термину Батуму Запорижжя Ямайку болю Алжиру факультету деканату Холодного яру долара апарату никеля гипса ривку облику четверу заробитку тиждню прибутку колективу радиусу моста листопаду . правило говорит о том что применяется окончание-а(-я) тогда когда мы можем потрогать(почувствовать) предмет , вещь .
краще маленька справа, ніж велике ледарство (твір-роздум)
як на мене, то це прислів'я дуже справедливе. спробую довести. цього року я став учнем середньої школи. а раніше навчався у початковій школі. так от, у 5 класі мені стало важко навчатися. стільки нових предметів, стільки іх завдань! і я вирішив, що все одно не зможу виконати все, тому краще взагалі нічого не робити! мої батьки цілий день на роботі. я приходив зі школи (вона поруч із нашим домом), їв, грав на комп'ютері. а коли батьки цікавились моїм навчанням, казав, що все добре, що є завдання я вже зробив. вечір минав мирно і спокійно. мені навіть дозволяли гуляти із сашком — моїм другом і сусідом.
спочатку моє велике ледарство, як-то кажуть, сходило з рук. але так не могло довго тривати. після батьківських зборів мама прийшла засмучена і мало не плакала. мені стало жаль її і я вирішив узятися за розум. проте виявилось, що я багато пропустив і багато чого не розумію. "так, — сказала мама. — краще маленька справа, ніж велике ледарство." і мені першого разу виконати все є завдання. як же я здивувався, коли наступного дня отримав хороші оцінки. виявилось, що я здібний.
отже, навіть найменша справа краща за велике ледарство. тепер я намагаюсь не ухилятися від уроків. а то як би не довелось продовжити контракт із 5 класом ще на рік!
краще маленька справа, ніж велике ледарство (твір-роздум)
як на мене, то це прислів'я дуже справедливе. спробую довести. цього року я став учнем середньої школи. а раніше навчався у початковій школі. так от, у 5 класі мені стало важко навчатися. стільки нових предметів, стільки іх завдань! і я вирішив, що все одно не зможу виконати все, тому краще взагалі нічого не робити! мої батьки цілий день на роботі. я приходив зі школи (вона поруч із нашим домом), їв, грав на комп'ютері. а коли батьки цікавились моїм навчанням, казав, що все добре, що є завдання я вже зробив. вечір минав мирно і спокійно. мені навіть дозволяли гуляти із сашком — моїм другом і сусідом.
спочатку моє велике ледарство, як-то кажуть, сходило з рук. але так не могло довго тривати. після батьківських зборів мама прийшла засмучена і мало не плакала. мені стало жаль її і я вирішив узятися за розум. проте виявилось, що я багато пропустив і багато чого не розумію. "так, — сказала мама. — краще маленька справа, ніж велике ледарство." і мені першого разу виконати все є завдання. як же я здивувався, коли наступного дня отримав хороші оцінки. виявилось, що я здібний.
отже, навіть найменша справа краща за велике ледарство. тепер я намагаюсь не ухилятися від уроків. а то як би не довелось продовжити контракт із 5 класом ще на рік!