1. Червоним великим колом заходило сонце. (С. Васильченко.) 2. В густім зеленім березовім гаю, над Дністром, весело щебетали пташки. (І. Франко.) 3. Сірі, ледве помітні в тумані плавні, непривітно шуміли. (М. Коцюбинський.) 4. Хто хоч раз на віку бачив такі болючі смертельною вогкістю, обведені пташині очі, той ще більше має шанувати усе живе. (М. Стельмах.) 5. Промерзлі до темного дрожу блакитні каштани, в руках задубілих, тримають погаслі свічки. (JI. Первомайський.) 6. На товстих куцих пальцях блищали важкі золоті персні з дорогими блискучими камінцями. (І. Нечуй-Левицький.) 7. Чумаки їдуть з Криму в темних просмолених сорочках. (О. Довженко.) 8. Полилися веселі, хорові народні пісні. (І. Нечуй-Левицький.)
Я вважаю, що у тварин э почуття, бо вони теж живi iстоти. Вони народжуються, ростуть, дихаюють, спаровуються, розмножуються та вмирають. Наприклад, мати завжди буде оберiгати своэ дитя. Вона буде його опiкати, доки не побачить, що вонр вже виросло, i йому бiльш не потрiбна материнська до Якщо тваринi причинити бiль, то вона буде скулити i зализувати рани. Тварини теж мають почуття страху - за своэ дитятко, за своэ життя.
На останок, хочу сказати, что нi в якому разi не можна ображати тварин: бити гiллям, душити, або забирати дитя, бо вони теж живi, i теж мають почуття.
На останок, хочу сказати, что нi в якому разi не можна ображати тварин: бити гiллям, душити, або забирати дитя, бо вони теж живi, i теж мають почуття.