Як пишеться і чому: полі\функціонального в такому реченні: концепцію такого проекту полі\функціонального комплексу "писанка" розробили українські архітектори-

На просторій, світлій галявині виріс могутній дуб із кремезним стовбуром і міцними розгалуженими гілками, які підгримують густу крону. Це найгарніший дуб в усій діброві, саме про такі дерева складали в народі пісні, а поети писали вірші. Дуб — дивовижне дерево. Адже виріс він із малесенького, але щасливого жолудя (далеко не всі жолуді проростають), якого загубила чи сойка, чи білочка і не знайшов дикий кабан. Кількома гілочками піднімався він під небо, такими тонесенькими, що дивовижно, як вони тримаються, а найменша гілочка накрилась величезним дубовим листком. 
Дуб — сонцелюбне дерево, його плоске широке листя дає можливість світлу пройти крізь нього до самої землі, де росте безліч більш дрібних рослин, а коріння дружить із грибами, і тому в дібровах так багато боровиків, лисичок, груздів. 
Якщо нападе на дерево гусінь, інші дерева можуть загинути — лише не дуб. Він виживе — того ж літа на ньому з'являться листочки. Дуб не загине навіть тоді, коли його зрубають лісоруби. 
Залишиться тільки пеньок! 
Пройде час — і від пенька потягнуться до сонця листочки: це прокинуться "сплячі" бруньки, які десятиліттями, а то й віками чекали свого часу. Одна, найсильніша, гілка стане в майбутньому новим стовбуром. 
У багатьох народів світу дуб шанується як символ могутності, мудрості і довголіття. 
Огорожа навколо дуба; зроблена дбайливою людською рукою, — то символ єднання природи з людиною. Цей дуб прожив кілька століть — хай живе й далі і дарує людям радість. 

Не ран1ше н1ж через 3 м1сяц1, ми нарешт1 в1дправились на експедиц1ю, хоч на вулиц1 дощило
Калина так хизуэться красою, що 1нш1 дерева ,стоячи в недоум1нн1, зовс1м розгубились
Нев1домо зв1дки визирнула т1нь, така густа 1 темно-темна, що мен1 стало страшно йти додому одн1й
Рад1сть ус1х об1йме так що у вас просто не буде 1ншого вибору, щоб не стерти втому з ваших обличчь та не посм1хнутися
Н1хто не знаэ ключ1 в1д щастя, коли приходить невимовна туга, коли зникаэ рад1сть
1 зрозум1эш всю красу життя, якщо прийле щастя 1 зас...
У той час як тривала кровопролитна в1йна, к1лька кв1ток не цв1ло
А жита шелест1ли тихо, наче боячись розбудити ту милу доярку, яка була невимовно красива 1 мила на вигляд, незважаючи на риже волосся та веснянки(веснушки)