Верба навесні Верба квітує ранньою весною, зазвичай на початку квітня. Неділя за тиждень перед Великоднем зоветься "вербною", і на Вербну Неділю гілки верби вже вкриті пухнастими "котиками". Потім з цих сріблястих "котиків" з'являться жовті від пилка суцвіття, які дуже люблять бджоли і джмелі. Комахи злітаються до верби, щоб підживитися смачним пилком і нектаром після довгої зими. Видів верби дуже багато, і всі вони - серед найбільш ранньоквітучих рослин України. Є й декоративні садові сорти верби, які садять, щоб прикрашати вулиці міст і селищ. Верба - дуже гарна рослина.
Теплого літнього вечора ми з подругою поверталися з концерту. Людей на зупинці було багато, всі поспішали додому, хотіли першими зайти в автобус. Люди штовхалися, деякі навіть ображали інших, повчали. А осторонь від натовпу стояли дві бабусі. Вони дивилися на нас, молодих, і спокійно чекали, коли зможуть поїхати з цієї зупинки. У їх погляді було німе питання: «Куди ви так поспішаєте? Ще встигнете! Не ображайте гідність людей!» Нам із подругою стало соромно штовхатися в юрбі, і ми спокійно відійшли. Ніби розуміючи, бабусі посміхнулись нам тепло і щиро.
Мабуть, усім нам треба іноді замислитись над тим, що ми робимо.
Верба квітує ранньою весною, зазвичай на початку квітня. Неділя за тиждень перед Великоднем зоветься "вербною", і на Вербну Неділю гілки верби вже вкриті пухнастими "котиками". Потім з цих сріблястих "котиків" з'являться жовті від пилка суцвіття, які дуже люблять бджоли і джмелі. Комахи злітаються до верби, щоб підживитися смачним пилком і нектаром після довгої зими. Видів верби дуже багато, і всі вони - серед найбільш ранньоквітучих рослин України. Є й декоративні садові сорти верби, які садять, щоб прикрашати вулиці міст і селищ. Верба - дуже гарна рослина.
Теплого літнього вечора ми з подругою поверталися з концерту. Людей на зупинці було багато, всі поспішали додому, хотіли першими зайти в автобус. Люди штовхалися, деякі навіть ображали інших, повчали. А осторонь від натовпу стояли дві бабусі. Вони дивилися на нас, молодих, і спокійно чекали, коли зможуть поїхати з цієї зупинки. У їх погляді було німе питання: «Куди ви так поспішаєте? Ще встигнете! Не ображайте гідність людей!» Нам із подругою стало соромно штовхатися в юрбі, і ми спокійно відійшли. Ніби розуміючи, бабусі посміхнулись нам тепло і щиро.
Мабуть, усім нам треба іноді замислитись над тим, що ми робимо.