Я ознайомилась з картиною"Нічна подорож" відомого українського художника вірменського походження І.К.Айвазовського, який велику частину свого життя прожив та працював в місті Феодосія,в Криму.
На картині зображено корабель, який плаває біля морського гірського узбережжя. Море вкрите невеликими хвилями, а небо в цей час похмуре та сіре. Від корабля у напрямку берегу пливе невеличкий човен з людьми.
Мені дуже сподобалася ця картина. Художник дуже гарно зобразив морський пейзаж та красу морської природи. Дивлячись на картину ти відчуваєш всю велич та спокій моря та виникає бажання побувати в такому місці.
​

  Час від часу, перед багатьма користувачами, що спілкуються в Інтернеті постає питання: чи потрібна при "близькому" інтернет-спілкуванні знання пунктуації та орфографії? Що ж, розглянемо цю тему і ми.

  Напивеликий жаль, усе частіше у соц. мережах стали зустрічатись переписки з неясно скороченими (як от "спс" "з Дн" та ін.), перекрученими (усілякі "чпокі" )  словами, і, як не дивно, позбавлені знаків пунктуації речення. Можливо, сказані усно, вони мали б якийсь сенс, проте чи не краще спілкуватися правильно? Так, правльне написання займає більше часу та вимагає певних знань, але на мою думку воно того варте. Адже стиль, вигляд повідомлень створює певне враження про співрозмовника. А ставлення одне до одного багато означає.

  Тож, чи потрібне знання орфографії тепер, у добу комп"ютерів? Я гадаю що так. Наша мова варта того, щоб зберегти її неспотвореною навіть у нетрях Інтернету.

Улітку багато людей задіяні у праці на полі. Хто догляда овочі, хто косить траву, а хто вже збира перші врожаї. Відпочиваючи за містом, я часто гала за такими працьовитими людьми і мені дуже подобалась їх старанність. Наприклад, ви можете запитати: "Що може зацікавити у праці звичайного косаря?". Та чи знаєте ви - наскільки, це клопітка робота? Тільки но сонце починає сходити на небі, а косар вже прямує на своє поле. Спочатку він обходить і обдивляється траву, вибирає з неї гілля, що можє заважати і починає точити косу. До роботи він приступа завзято і починає прокошувати невеликі рядки один за одним відкидаючи траву в один бік. Під час замаху косар стоїть прямо і опирається на одну ногу. Працює  довго, майже до обіду, без перепочинку, а опісля знову береться за діло з тією самою енергією. Я дуже поважаю таких людей, за їх силу і характер.