Когда-то когда я ишол со школы я встретил маленького щеночка он был такой маленький безобидный Я взял на руки погладил потом попросил маму чтобы мы забрали его домой Он жил у меня где-то 5 лет но потом почему-то заболел это была страшная болезнь мы его лечили но не могли его не Как вылечить но потом мне мама сказала что щенок убежал но я знал что он умер я потом загрустил потому что я уже привык к этому щеночку но потом мы пошли в зоомагазин и купили нового щеночка но он был не такой как тот много лет Я не могу забыть моего щеночка 1 но потом я начал привыкать к этому щенку но он уже был не щенок и взрослая собака мы выросли и он вырос со мной он мне стал верным другом и я потом постарел и собака вместе со мной Я потом уехал из города оставил собаку здесь когда вернулся мне мои соседи сказали что собака меня ждала возле автобусной остановки потом я жалел что я уехал вот и весь мой рассказ любите животных и никогда их не бросайте
У нашій школі бібліотека — одне з найцікавіших місць. Вчителі й учні часто заходять туди упродовж дня. І не тільки взяти потрібну книжку, а й просто поспілкуватися. Поруч зі стелажами з книгами і газетами стоять столики, за якими ми на перервах і після уроків відпочиваємо, ділимося новинами. Дехто тут уважно готується до уроків, бо тут дуже тихо.
Щодо мене, то я часто відвідую бібліотеку, бо люблю читати. Цим я завдячую нашій бібліотекарці Оксані Іванівні. Це чуйна, дбайлива жінка. Саме вона створила цей затишний куточок. Вона любить нас, постійно розказує цікаві та повчальні історії, розповідає про різноманітні книжки. Оксана Іванівна вчить нас правильно читати і розуміти книжку.
Часто додому я беру почитати якийсь пригодницький роман або історичну повість. Нерідко читаю українську і зарубіжну класику. Читаю і намагаюся зрозуміти глибинну ідею твору, як вчить мене Оксана Іванівна. Ніколи не жалкую за втраченим над бібліотечною книжкою часом. Як добре, що в нас є така затишна бібліотека, і що в ній працює така добра і щира жінка!
вот и весь мой рассказ любите животных и никогда их не бросайте
Щодо мене, то я часто відвідую бібліотеку, бо люблю читати. Цим я завдячую нашій бібліотекарці Оксані Іванівні. Це чуйна, дбайлива жінка. Саме вона створила цей затишний куточок. Вона любить нас, постійно розказує цікаві та повчальні історії, розповідає про різноманітні книжки. Оксана Іванівна вчить нас правильно читати і розуміти книжку.
Часто додому я беру почитати якийсь пригодницький роман або історичну повість. Нерідко читаю українську і зарубіжну класику. Читаю і намагаюся зрозуміти глибинну ідею твору, як вчить мене Оксана Іванівна. Ніколи не жалкую за втраченим над бібліотечною книжкою часом.
Як добре, що в нас є така затишна бібліотека, і що в ній працює така добра і щира жінка!