"Скільки памятає себе Олександра - це була перша Меланка, коли на столі її лежали замість високих пшеничних паляниць на опарі та вареників на ячні пироги з немащеного картоплею.
Минулий час: вчора моя подруга їздила у село садити картоплю. Вчора ми з мамою були в магазині. Минулого місяця я їздила на дачу до бабусі. Минулого року я отримала ів з ангійської мови. Минулого тижня я почала ходити на танці. Вчора я з братом ходила до іграшкового магазину. Теперішній час: сьогодні я з подругами піду до музею. Сьогодні моя бабуся привезла мені смачні червоненькі яблучка. Сьогодні у мого татуся день народження. Сьогодні я підгодовувала пташок. Сьогодні я куплю собі нову ручку. Сьогодні я з дідусем посаджу нове деревце. Майбутній час: скоро я перейду до п"ятого класу. Завтра я з сім"єю поїду в ліс. Через тиждень розпочнуться літні канікули. У наступному місяці я поїду в табір. Скоро я буду покидати початкову школу. На вихідних я поїду до бабусі в село.
Речення з дієприкметниковими зворотами (І. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я»)
1. В глибокому яру ніби в'ється оксамитовий зелений пояс, на котрому блищать ніби |вправлені в зелену оправу| прикраси з срібла. 2. На горах за шпилями, |вкритими лісом|, пишно горів вечірній світ сонця. 3. На землі, з'явились смужки з водяних крапель, неначе разки намиста, розкидані й |поплутані на всі лади|. 4. Тільки собаки надворі ще довго брехали, |роздратовані криком та світлом у хаті в таку пізню добу|. 5. Коло вікон висіли віконниці, |помальовані ясно-синьою фарбою|. 6. Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, |позакачуваними по лікті|, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. 7. Загоріле рум'яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, |облитий дощем|, очима. 8. Вона принесла з хижки |зав'язані в хустці| квітки та стрічки і розсипала їх по столі, |застеленому білою скатертю|; принесла й поставила на лаві червоні сап'янці. 9. В горілці плавав червоний стручок перчиці, неначе |тільки що вирваний на городі|. 10. Мотря задумалась, соваючи ситом по сійцях, |перекладених вподовж ночовок|. 11. На третій день Різдва Мотря витягла з скрині нову спідницю, |привезену од батька|.
Теперішній час: сьогодні я з подругами піду до музею. Сьогодні моя бабуся привезла мені смачні червоненькі яблучка. Сьогодні у мого татуся день народження. Сьогодні я підгодовувала пташок. Сьогодні я куплю собі нову ручку. Сьогодні я з дідусем посаджу нове деревце.
Майбутній час: скоро я перейду до п"ятого класу. Завтра я з сім"єю поїду в ліс. Через тиждень розпочнуться літні канікули. У наступному місяці я поїду в табір. Скоро я буду покидати початкову школу. На вихідних я поїду до бабусі в село.
(І. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я»)
1. В глибокому яру ніби в'ється оксамитовий зелений пояс, на котрому блищать ніби |вправлені в зелену оправу| прикраси з срібла.
2. На горах за шпилями, |вкритими лісом|, пишно горів вечірній світ сонця.
3. На землі, з'явились смужки з водяних крапель, неначе разки намиста, розкидані й |поплутані на всі лади|.
4. Тільки собаки надворі ще довго брехали, |роздратовані криком та світлом у хаті в таку пізню добу|.
5. Коло вікон висіли віконниці, |помальовані ясно-синьою фарбою|.
6. Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, |позакачуваними по лікті|, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні.
7. Загоріле рум'яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, |облитий дощем|, очима.
8. Вона принесла з хижки |зав'язані в хустці| квітки та стрічки і розсипала їх по столі, |застеленому білою скатертю|; принесла й поставила на лаві червоні сап'янці.
9. В горілці плавав червоний стручок перчиці, неначе |тільки що вирваний на городі|.
10. Мотря задумалась, соваючи ситом по сійцях, |перекладених вподовж ночовок|.
11. На третій день Різдва Мотря витягла з скрині нову спідницю,
|привезену од батька|.