Жила собі на світі осінь зима весна та літо! Всі ці пори року не дружили між собою а воругували...Коли було літо зима посилала холод ...А коли зима ..Літо посилає спеку. Від цього сумували осінь і весна. Ось тоді весна подумала після літа йде осінь нехай вона захворіє і тоді зима і літо об'єднаються!! Наслала весна на осінь хворобу...Ось тоді коли осінь почала розкидати свої золоті листочки вона побачила що листочки не жовті а чорні .Вона не мала вибору і сіла тай заплакала .Весна побачила це і скликала зиму і літо до перше вони не хотіли але пізніше все таке до вони знищили хворобу осені .Коли осінь це побачила вона зраділа і послала на світ теплий дощик і золоті листочки. Від тоді всі пори року живуть та горя не знають!
1. У цьому черствому, жорстокому світі любити тепер – екзотика.
(Речення просте, розповідне, неокличне, двоскладне, поширене, повне, ускладнене однорідними означеннями).
У світі підкреслити пунктиром з крапкою;
цьому – хвилястою лінією;
черствому, жорстокому – хвилястою лінією;
любити – однією лінією;
тепер – пунктиром з крапкою;
екзотика – двома лініями.
2. Київський князь Володимир заклав фортеці на річках Десні, Острі, Трубежі, Сулі.
(Речення просте, розповідне, неокличне, двоскладне, поширене, повне, ускладнене однорідними означеннями).
Київський підкреслити хвилястою лінією;
князь – однією лінією;
Володимир – хвилястою лінією;
заклав – двома лініями;
фортеці – пунктиром;
на річках – пунктиром з крапкою;
Десні, Острі, Трубежі, Сулі – хвилястою лінією.
3. У хаті Івана Шевченка, Тарасового діда, на свята завжди повно людей.
(Речення просте, розповідне, неокличне, двоскладне, поширене, неповне, ускладнене прикладкою).
У хаті – пунктиром з крапкою;
Івана Шевченка – хвилястою лінією;
Тарасового діда – хвилястою лінією;
на свята – пунктиром з крапкою;
завжди – пунктиром з крапкою;
повно людей – однією лінією.
4. На щастя, жорстока дійсність розвіяла вітром усі ці хлоп’ячі дурниці й примусила розсудливо зазирнути дійсності у вічі.
(Речення просте, розповідне, неокличне, двоскладне, поширене, повне, ускладнене однорідними означеннями та вставним словом).
жорстока підкреслити хвилястою лінією;
дійсність – однією лінією;
розвіяла – двома лініями;
вітром – пунктиром;
усі – хвилястою лінією;
ці – хвилястою лінією;
хлоп’ячі – хвилястою лінією;
дурниці – пунктиром;
примусила зазирнути – двома лініями;
розсудливо – пунктиром з крапкою;
дійсності – пунктиром;
у вічі – пунктиром з крапкою.
5. Ой чого ти, дубе, на яр похилився?
(Речення просте, питальне, неокличне, двоскладне, поширене, повне, ускладнене звертанням).
чого – пунктиром;
ти – однією лінією;
на яр – пунктиром з крапкою;
похилився – двома лініями.