На мій погляд, одне з найкрасивіших дерев, особливо восени, це, звичайно ж, клен. Кленове листя не може нікого залишити байдужим. Таке собі різьблене диво природи. Тоненькі, наче привид, прожилки розходяться, ніби стежинки, від держака.
Я завжди розглядаю кленові листочки, як картину художника. Невипадково вони зображені на гербі Канади.
Я в захваті від клена в жовтні. Пофарбований у яскравий жовтий колір, ніби охоплений полум’ям, він дає світло і в похмурий день. Я стою поруч з кленом, що росте в нашому дворі, пильно дивлюся вгору: так
хочеться вловити ту мить, коли листочок відривається від гілочки. Довго гаю, але у мене нічого не виходить.
Падає додолу черговий листочок, а мені так і не вдалося помітити, звідки, з якої гілки.
Під вікном моєї кімнати – маленький палісадник. Крім кущів агрусу і смородини ростуть мої улюблені айстри, а поряд з ними великий клен. Якось вранці я вийшла в палісадник.
Крапельки роси блищали на пожовклому листя агрусу та смородини, на траві, на айстрах, а місцями вони були прикриті дивовижними і неповторними за своєю красою листям клену.
Несподівано погляд упав по ліву сторону Я побачила кленовий листочок,
Жив на світі заичайний кіт, на ім‘я Люсик. Він був дуже гарним та охайним котом. Його хозяйвп дуже добре за ним доглядали. Його життя одним словом розкіш. Одного разу хозяйка забула зачинити двері, Люсик заглянув у щілину та побачив навеолишній світ. Йому настільки було цікаво, що він вирішив вийти незная що буде. Але Люсик зайшов дуже далеко та злякалися. Він пішов шкати свій дім але загубився. Люсик зрозумів, що він даремно. Через декілько днів кота знайшли сусіди хозяїв. Люсик був дуже радий, що він знову у дома.
Объяснение:
На мій погляд, одне з найкрасивіших дерев, особливо восени, це, звичайно ж, клен. Кленове листя не може нікого залишити байдужим. Таке собі різьблене диво природи. Тоненькі, наче привид, прожилки розходяться, ніби стежинки, від держака.
Я завжди розглядаю кленові листочки, як картину художника. Невипадково вони зображені на гербі Канади.
Я в захваті від клена в жовтні. Пофарбований у яскравий жовтий колір, ніби охоплений полум’ям, він дає світло і в похмурий день. Я стою поруч з кленом, що росте в нашому дворі, пильно дивлюся вгору: так
хочеться вловити ту мить, коли листочок відривається від гілочки. Довго гаю, але у мене нічого не виходить.
Падає додолу черговий листочок, а мені так і не вдалося помітити, звідки, з якої гілки.
Під вікном моєї кімнати – маленький палісадник. Крім кущів агрусу і смородини ростуть мої улюблені айстри, а поряд з ними великий клен. Якось вранці я вийшла в палісадник.
Крапельки роси блищали на пожовклому листя агрусу та смородини, на траві, на айстрах, а місцями вони були прикриті дивовижними і неповторними за своєю красою листям клену.
Несподівано погляд упав по ліву сторону Я побачила кленовий листочок,