Вправа 3. Запишіть іменники в 4 колонки за групами: тверда, мішана, м’яка та слова, в яких не визначається группа. Сім’я, теля, душа, комаха, кущ, версія, пил, сміття, дача, мороз, завдання, дірка, олівець, кільце, перекладач, успіх, подорож, травень, віко, затишшя, озеленювач. переконання, задача, звичай, страх, ломаччя, дощ, суниця, круча, пісня, прізвище, козах, сніг, вимога, мрія, мати, м’ясо, доля, дядько, зять.

Вправа 4. Розподіліть прикметники на три колонки, відповідно до трьох розрядів: якісні, відносні, присвійні. Утворіть ступені порівняння від прикметників, де це можливо.

Оленчин, малий, тварииний, прегарний, міський, братів, завеликий, миленький, поганий, дерев’яний, дужий, сміливий, прекрасний, Ольжин, молодецький, бабин, ніжний, товаришів, ясний, рисовий, дорогий, морквяний, яблучний, зозульчин, глиновий, придорожній, балконний, щасливий.

Як я люблю свій рідний край... Не можна навіть уявити мене без цього неймовірно красивого дива. Ось, літній вечір. Прохолода дує з трішки видчиненого віконця. Коли я дивлюся туди, я бачу таку картину: Журавель летить до своїх пташенят широко розправив крила... Навіть не летить,а мчить. Мабуть дуже голодні пташенята. Я побачив,що гніздо журавля не так і далеко від мого будинку,треба буде якось поблизу подивитися. Також мій погляд залучила красива лужайка. Вона була вкрита квітами,не мов би веселка...  Мені здається літо - найчарівніша,і найкрасивіша пора року.

Основу святкового календаря складав 12-місячний рік. Він був пов'язаний з трьома сонячними фазами: зимовим і літнім сонцестоянням, а також літнім рівноденням. Найхарактернішим атрибутом свят було запалення священного "живого" вогню, який добувався тертям. Християнство прийшло на Русь із Візантії, маючи свої власні традиції й ретельно розроблений культ. Насаджуючи свій літургічний календар подій "священної історії", християнська церква намагалась викорінити "богомерзькі" традиції язичницьких вірувань та обрядів. Цей процес релігійного двоборства затягнувся на довгі століття і не увінчався остаточною перемогою православ'я. І зараз у багатьох дійствах, приурочених церковним святам, можна впізнати пережитки стародавніх язицьких традицій. На Поділлі язичницька обрядовість мала глибоке і міцне коріння. В календарі подолян не було чітких розмежувань між зимовими, весняними, літніми та осінніми сезонами. Кожен з них логічно переходив в наступний, створюючи замкнений цикл вічного кругооберта природи, чергування періодів роботи і відпочинку. Найсприятливішим для селянського дозвілля був зимовий період, особливо насичений різноманітними звичаями та обрядами. Святом, коли "вводиться літо в зиму", на Поділлі вважали Введення (21 листопада за старим стилем). З ціїю датою пов'язано чимало прикмет, прогнозів і магічних звичаїв. Характерним звичаєм Введення був прихід першого відвідувача - "полазника". В основі його лежить "магія першого дня" - віра людей в щасливу або нещасливу прикмету. На Введення не заходила першою до хати жінка або дівчина - це могло принести нещасття. Проте візит чоловіка обіцяв щастя і добробут. "Магії першого дня" дотримувались і в інші свята (на Миколи (6 грудня), на Ганни (9 грудня) та на Різдво (25 грудня)).