Вправа 208. запишіть речення. підкресліть підмети. визначте їх вид б вираження.
1. я (особ. займ) чую твій плач, ярославно (п. воронько). 2. злий плаче від заздрості, а добрий від радості (hаp. 3. чекати найважча робота, що мукою справді стає (в. крищешо). 4. жити — вітчизні служити (нар. 5. хтось десь уперше вимовив «люблю» — і те «люблю» дзвенить тисячоліття… (с. тельнюк). 6 в кожнім серці є сьогодні, вчора, завтра (б. олійник). 7. «слава! слава! » покотилось і лягло до ніг (п. тичина). 8. чурай маруся винна ув одному: вчинила злочин в розпачі страшному (л. костенко). 9. віра костянтинівна — особа самолюбива, з неї тепер не скоро видобудеш слово (о. гончар).
вправа 209. прочиріайте речення. підкресліть лише прості дієслівні присудки і визначте б їх вираження
1. скресання криги — завжди свято для дітвори і тривога для матерів (м. стельмах). 2. все було тут незвичне: і безмежжя просторів, і виття хуртовини вночі, і здичавлений вигляд залоги, шо поверталася з мурів фортеці в намерзах снігу, кутаючись у баранячі та вовчі шкури до п’ят (в. малин).3. праця де основа людського життя і культури (а. макаренко). 4. буду мріяти й жити на крилах надій (д. луиенко). 5. а рось кипіла в кам’яному ложі, між голих віт кричало вороння, і дві вербички стали на сторожі, щоб ту могилу час не зарівняв (л. костенко). 6. будуть груди пекти ті залишені в полі гранати, те покиддя війни на грузьких слідах череди (л. костенко). 7. вітчизна в нас одна (м. рильський). 8. я вибрала долю собі сама, і шо зі мною не станеться, у мене жодних претензій нема до долі, моєї обраниці (л. костенко).
вправа 210. прочитайте речення. підкресліть лише складені іменні присудки і визначте б їх вираження.
1. я для інших одцвів, я під серцем сховав свої квіти, я від ока чужого туманом осіннім укривсь. але якось вночі підійди і торкни мої віти — я тобі засвічусь, як нікому іще не світивсь (в. симоненко). 2. як він любив цю переджнив’яну і жнив’яну пору, коли після всіх тривог тиха містерія нив ставала радістю душі (а. стельмах). 3. ця любов була, мабуть, найголовнішим джерелом його творчості; вона шоразу повертала йому натхнення і нагадувала, в ім’я чого він працює; вона була і сенсом його схвильованості, і суттю мислення (д. павличко). 4. очі його були широко відкриті, в їхній глибині теж летіли білі тіні, а уста — розтулені й ледь-ледь усміхнені (ю. мушкетик). 5. день був ясний, сонячний, проте холодний (ю. мушкетик). 6. буду мріяти й жити на крилах надій (д луценко). 7. віз наш увесь дерев’яний: дід і прадід були чумаками, а чумаки не любили заліза (о. довженко). 8. ми — смертні. та знайте: народ не вмира! (в. симоненко) 9. вечір був м’який, теплий, настояний на степових пахощах (о. гончар).
Колись дуже давно на узбережжі Чорного моря жили люди. Вони орали землю, випасали худобу, рибалили. Восени, коли закінчувалися польові роботи, люди виходили на берег моря і влаштовували веселі свята, ігри, які завершувалися пусканням стріл щастя. Дивитися на ці ігри виходив цар морських глибин Нептун, надзвичайно страшний і сердитий володар морської стихії.
— Хоч як люди хваляться своєю силою, а мене бояться. Ніхто не пускає стріл у мій бік.
Та одного разу вийшли до вогнища три юнаки і пустили в бік Нептуна три стріли.
— Я вас поховаю у морській безодні! — заревів Нептун.
Матері, дивлячись на своїх синів, замислилися. Цар морів і справді може це зробити. Думали вони, думали і вирішили віддати свою силу синам. Хлопці стали такими дужими, що могли вистояти навіть під ударом величезної хвилі. А матері, які віддали свої сили дітям, стали слабкими.
Ти бачив коли-небудь слабких, немічних жінок? Якщо зустрінеш їх, не посміхайся. То вони віддали свої сили рідним дітям.
Моя улюблена справа – бісероплетіння. Змалечку я цікавилась бусинками та бісером. Я й досі пам’ятаю, як вперше зробила собі намисто. З того часу я навчилась робити багато чого нового: сережки, браслети, брошки, джгутики. Щоразу, коли я приходжу до магазину, я намагаюсь підібрати щось нове. Вдома в мене вже є ціла колекція бісеру, тому я можу починати роботу у будь-який час. Окрім бісеру, мені потрібна ліска.
Я сідаю зручніше, починаю працювати. Спочатку я вирішую, що саме робитиму сьогодні – пласке намисто, джгутик або сережки. Вирішую робити намисто, знаходжу схему, починаю відмотувати ліску. Далі підбираю малесенькі бісеринки. Їх я набираю на ліску послідовно, не відходячи від схеми. Якщо щось не виходить, я починаю шукати помилку одразу. Це не легка та кропітка праця, яка дуже сильно потребує моєї уважності.
Готові вироби я довго розглядаю. Буває, що мені не подобається те, що я зробила. Я не засмучаюсь, проте не залишаю таких речей, адже прикраси повинні бути ідеальними. Усім друзям подобається моє заняття. Подружки, бабусі та матуся ходять з гарним намистом, браслетами та сережками, а я отримую дійсне задоволення від такої роботи. Бісероплетіння – найпрекрасніша справа у світі, яка виховує в мені уважність, посидючість та фантазію творчої особистості.
Объяснение: