Вправа 2. Запишіть речення, вставляючи, де потрібно, тире. Визначте граматичну основу. 1.Природа мудра. Все створила мовчки (Л. Костенко). 2.Краса лиця це половина приданого (Народна творчість). 3.Степ як суцільний кришталь (О. Гончар). 4. Для нас у ріднім краї навіть дим солодкий та коханий (Леся Українка). 5. Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова (В. Сухомлинський). 6. Я знов юнак. І цілий світ весна! Який р! Яка ж ця даль ясна! (Є. Маланюк). 7. Жити Вітчизні служити (Народна творчість). 8. Хай я не люди, ну й Хома не чоловік (Народна творчість). 9. Я небо. Я полотнище віків (А. Малишко). 10. Він рідний нашим городам і селам (М. Рильський). 11. Життя як той потік, А час мов океан (Б. Лепкий)
Читаючи повість М. Вінграновського "Сіроманець" я зрозуміл, що її центральними персонажами є вовк Сіроманець та хлопчик Сашко. Образ вовка зображений автором у дещо міфологічному й навіть фантастичному контексті, який тісно пов'язаний із реальністю.
Автор зображує почуття звіра з психологічної точки зору як справжньої людини, тому ми сприймаємо вовка не як хижака, а насамперед як вірного друга хлопчика Сашка. Незважаючи на свій юний вік, хлопчик стає для вовка не лише другом, а й рятівником. Сашко зовсім не боїться Сіроманця, захищає його перед дорослими, допомагає звільнитися із полону. Коли розуміє, що тварина майже втратила зір, то, не роздумуючи, втікає з дому та прямує з вовком у далеке місто, щоб показати його відомим лікарям.
У творі зображено протистояння добра і зла , втілення людської доброти й бережливого ставлення до хижих тварин в образах хлопчиків Сашка та Андрія, беззахисність живої природи перед жорстоким світом людей.
Саме в дружбі та співчутті хлопчика до вовка розкривається гуманізм повісті, та те що добро завжди перемагає зло.
Объяснение:
ответ:Яким я бачу своє майбутнє
Кожен — коваль своєї долі.
Аппій
Кожна людина хоча б раз у житті замислювалася над тим, що на неї чекає. Кажуть, що заглядати у майбутнє означає спокушати долю, але чи так це? Є відмінність між пустопорожніми мріями та ретельно виплеканими планами, які до здійснити ці самі мрії. Але чи не марна це справа — будувати плани, не знаючи, здійсняться вони чи ні? Мабуть-таки не марна, тому що жодні блага не можуть впасти з неба, вони обов'язково стають результатом довгої та наполегливої праці, яка, у свою чергу, є результатом міркувань та плідних роздумів.