Вправа 2. Прочитайте і спишіть, розкриваючи дужки. Виділіть у кожному складному реченні його частини, вкажіть їх кількість. Визначте характер зв’язку між ними ( сурядний, підрядний, безсполучниковий).
1.Пішов би так собі повештатись по надвір’ю, так хуга ж така курить, що й світу божого (не)видно.
2. Так от в ту святу суботу, скоро задніло, і я з матір’ю на берег – подивитися, як ту волю везтимуть.
3. До міста було ще далеко, коні підбилися, а попереду лежали піски; їхати потомленими кіньми проти ночі було (не)зручно.
4. Води нагнало таку (силу)силенну, що всю греблю поняла вода і міст на річці знесло.на човнах переправлялися через річку.
5. Я ладен був тікати до світлиці, аби (не)бачити того муру молочно хмарного, але ось на сході обрій зайнявся рожевим полум’ям. (З творів О. Кониського.)
Вправа 3. Підкреслити граматичні основи речень, що входять у складні; сполучні елементи підкреслити хвилястою лінією. Визначити тип кожного складного речення. Зробити синтаксичний розбір 3-го і 6-го речень.
1. Буває, в неволі іноді згадаю своє стародавнє, шукаю, шукаю, щоб чим похвалитись, що й я таки жив, що я й таки Бога колись-то хвалив!
2. Швидше будемо писати, бо хочеться спати і вам, і мені.
3. Шелестить пожовкле листя по діброві; гуляють хмари; сонце спить; ніде не чуть людської мови.
4. Давно те минуло, як тими шляхами, де йшли гайдамаки, малими ногами ходив я та плакав, та людей шукав, щоб добру навчили.
5. Тихесенько вітер віє, степи, лани мріють, між ярами над ставами верби зеленіють.
6. Поглянув я на ягнята – не мої ягнята. Обернувся я на хати — нема в мене хати.
7. Холоне серце, як згадаю, що не в Україні поховають, що не в Україні буду жить.
8. Мені аж страшно, як згадаю оту хатину край села!
9. Уже прокликали до паю, а я собі у бур'яні молюся богу.
10. Тече вода в синє море та не витікає; шука козак свою долю, а долі немає.
11. Посіяли гайдамаки в Україні жито, та не вони його жали.
12. Ярема гнувся, бо не знав, не знав, сіромаха, що виросли крила, що неба достане, коли полетить.
13. І потечуть веселі ріки, а озера кругом гаями поростуть, веселим птаством оживуть.
14. Їй Ярема розказував, як жить вони будуть укупочці, як золото і волю добуде, як виріжуть гайдамаки ляхів в Україні, як буде панувати, коли не загине.
15. І досі сниться: під горою, між вербами та над водою біленька хаточка стоїть.
16. Я не знаю, чи єсть у бога люте зло, щоб у тій хаті не жило?
17. Та на своїм веселім полі свою-таки пшеницю жнуть, а діточки обід несуть можно не все задания.
Одного разу мені закортіло піти у гори.Я взяла з собою все необхідне-подушку,палатку,ковдру,телефон,фотоапарат...Але сумка виявилася занадто важкою.Та я не могла залишити телефон і фотоапарат.Вигідніше було залишити ковдру.І сумка стала надто легше.Ми вирушили вгору.Високо у горах мені стало холодно. та я залишила разом із ковдрою свою теплу куртку.А коли на землю стали спускатися сутінки стало ще гірше... Ми розпалили багаття,поставили палатки...Прийшов час лягати спати.Я залізла у палатку але не взяла ковдру!Спати на твердій землі було не дуже приемно...На наступний день ми почали спускатися вниз.Пішов дощ...Парасолька не влазила у сумку навіть тоді коли я виклала ковдру.Прийшлося бігти під дощем...Коли ми нарешті прийшли додому я з полегшенням зітхнула...Ось така нещаслива поїздка у гори сталася зі мною одного разу.
ПЕРЕД ГРОЗОЮ Здається все навкруги завмирає і чекає чогось недзвичайного.Не чути щебету птахів наче вони зникли десь.Дерева стоять тихо.Настає повна тиша.Є таке навіть прислів'я " Тиша перед бурею " Тільки хвилюється небо.Пливуть по ньому чорні хмари.Все ближче та ближче...А ж ось налітає зухвалий вітер.Гроза !Гріміт грім,спалахнула блискавка.Всі сховалися.А я ні. ПІСЛЯ ГРОЗИ Закінчилася гроза.На блакитному небі сяє сонечко.З'явилося веселка.Цвірінкають весело пташки На траві та листочках дерева блищать краплини дощу.Після грози свіже повітря.