ВПРАВА 183. Перепишіть, знімаючи дужку. 1. Краса — лиш відображення земного у не/земному дзеркалі душі! . 2. Хай розквітне
веселково у не/виданій красі наша мова калинова, наче сонце у росі. 3. В дружній сім'ї
непорозуміння тривають не/довго. 4. То не/просто мова, звуки, не/словникові холоди-
ни - в них чути труд, і піт, і муки, чуття єдиної родини . 5. Душа народу не/сліпа, вона
стоока . 6. Я винний в тім, що світ не/ліпший, не/розумніший, ніж він є, хоч віддаю йо-
му найглибше, найкраще почуття своє. 6. Без мистецтва життя було б холодним,
не/затишним, не/привітним. 7. Слово, моя ти єдиная зброє, ми не/повинні загинуть
обое . 8. Ми - не/безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних .
9. Ніде не/видно ні живої душі 9. На заході догоряла ніжна не/смілива заграва
. 10. Крізь пелену туману проступали якісь невиразні силуети . 10. Не/чутними
кроками увійшли в село запашні присмерки . 11. Холодні зірки мерехтіли в темному
небі, і нескінченний Чумацький Шлях простягся у вічність.​

  твір на тему "я в житті і я в інтернеті" можна скласти так:

    дуже часто стається так, що людина в реальному житті і в інтернеті – нібито

різна людина. чому це так? мабуть, тому, що в інтернеті кожна особистість

відчуває себе більш захищеною і не відчуває необхідності відповідати за свої

вчинки. інтернет – широкий простір, у якому можна собі дозволити все. я

намагаюсь як в інтернеті, так і в реальному житті бути собою, залишатися

людиною.

    я прагну жити не лише віртуальним життям. я вважаю, що всесвітня павутина має чимало

переваг. проте світом інтернету не варто захоплюватись аж занадто. адже навколо

нас вирує життя, яке ми можемо просто пропустити, знаходячись у іншій

реальності. не варто відмовлятись від прогулянок, пікніків, нових знайомств у

реальному житті. а головне – слід бути собою у будь-якому вимірі. 

подробнее - на -

осіннього вечора я поверталась додому з танцювального гуртка. за рогом, останньої до мого будинку, багатоповерхівки побачила знайому куртку. така була у мого молодшого брата і я була впевнена, що це саме він. все б нічого, з друзями, але одне мене не на жарт налякало. у руці запримітила цигарку. підійшла, перепросила у хлопчаків, що стояли поруч і повела додому. дорогою стала морально накручувати себе, уявляти, що подумають батьки.

- артеме, ти палиш?

- ти ж бачила

- давно?

- близько року.

- тобі тільки 15! прошу, не губи себе! паління жахливо псує здоров'я.

- та що мені буде, - насмішкувато відговорювався малий

- тобі можливо і нічого, але твої легені стануть чорними, печінка перестане правильно працювати, а у майбутньому, скоріше за все, твої діти народяться не дуже здоровими.

- ти натякаєш, що оце все правда?

- абсолютно. приміром, пам'ятаєш дядька івана? так він помер саме через паління. почав з класу четвертого, а потім алкоголь у додачу, так і скінчив життя у неповних 48.

- та бог з тобою, сплюнь. я не натсільки не розсудливий, сам знаю, що можна, а що ні.

- думаю, ти візьмеш для себе щось із цих слів.

- кать, тільки мамі не розповідай, бо отримаю добряче.

з того дня підліток артем зупинив свою згубну звичку, а натомість почав займатись спортом, до чого й друзів залучив.