Вправа 1. Запишіть у дві колонки слова: 1) які пишуться через дефіс; 2)
які пишуться разом.
Унтер\офіцер, вакуум\апарат, соціал\демократ, само\хід, ячміно\житній,
вербо\ліз, кисло\солодкий, овоче\сховище, єдино\початок,
олійноково\слобідський, м'ясо\молочний, право\бережний, обл\виконком,
учитель\фізик, південно\східний, олійно\екстракційний, дизель\мотор,
віце\призедент, воле\любний, індо\китайський, радіо\фізичний,
яйце\подібний, історико\культурний, розтяг\стиск, їдальня\зимівниця.
Дим - (ти) димиш, дід - дідик, літо - літечко, осінь - осінній, береза - березник, дуб - дубочки, коса - косар, кобза - кобзар, гордий - гордість, читати - читець, вовк - вовчисько, лис - , вітер - вітерець, бас - басочки, білий - біленький, квасоля - квасолечка, насіння - насіннячко, тополя - тополенька, Київ - київський, качка - качиний, молодий - молодесенький, село - сільський, гарний - гарнесенький, земля - земляний, лист - листочки, книжка - книжечки, хмара - хмарочка, Житомир - житомирський, Запоріжжя - запорізький, Херсон - херсонський.
Два основні принципи ставлення до людей
Мати репутацію симпатичної людини, відчувати любов, повагу, прихильне ставлення людей до себе - законне прагнення кожного. Але як цього досягти? Щойно сказаним ми зовсім не маємо наміру підвести читача до висновку, що слід прагнути подобатися кожному і так само любити всіх і вся. Це було б неправильно, та такого й не може бути. Хочемо, щоб кожен, хто читатиме книжку, добре запам'ятав ці слова.Абсолютно однакових людей не буває. Так само як немає людей цілком хороших або цілком поганих. У різних ситуаціях за різних обставин одна й та сама людина веде себе неоднаково. Люди різняться багатьма властивостями, у них різний досвід, риси характеру, вдача, у кожного індивідуальна і шкала позитивних якостей, які він визнає і відповідно до яких себе поводить.
Можливо, ви зітхнете: все це, мовляв, прекрасно, але є чимало людей, які так не схожі між собою, а проте подобаються всім. І, нарешті, ви й самі намагались якось поліпшити себе, щоб усім подобатись, але з цього нічого не вийшло. Отже, прагнення подобатися іншим має кілька своїх "але". Справа в тому, що в кожної людини своя вимога до "масштабу" популярності. Ті, кого не люблять одні, можуть бути улюбленцями інших. І, врешті-решт, прихильність можна за певних обставин дуже швидко втратити (наприклад, тоді, коли хтось поведе себе щодо іншого не так, як той сподівався) або, навпаки, здобути (знову ж таки несподіваним добрим вчинком). А потім є люди, яких взагалі усі недолюблюють.
Звичайно, для людини набагато краще, коли до її інших позитивних якостей додається ще й авторитет. Проте не слід прагнути до нього скрізь і завжди. Так, чого доброго, можна стати й смішним. До того ж у кожного з нас, певна річ, є що в собі виправляти. Адже саме від вас великою мірою залежить те, як до вас ставляться інші. Подумайте, чи не занадто ви егоїстичні, заздрісні, недовірливі, марнославні, легковажні, нешляхетні, малонадійні, чи нема у вас ще якихось негативних якостей.