Вправа 1. «Хто швидше?»
Розподіліть слова на чотири групи: 1) чоловічого; 2) жіночого; 3) середнього; 4) спільного роду.
Сирота, Саша, одяг, прем’єра, інженер, кар’єра, собака, картопля, болото, степ, Сибір, тюль, стеля, ярмарок, зілля, Полісся, біль, Полісся, запис, стаття, директор, рілля, хлопчисько, Запоріжжя, каліка, плакса, решето, лікар, чорнозем.

Вправа 2. Іменники запишіть у чотири колонки за відмінами. Іменники, які не належать до жодної відміни, не виписуйте.
Ключ. У кожному іменнику І, ІІ і ІІІ відмін підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитаєте прислів’я.
гач, обнова, осінь, лоша, лелека, освітлення, вугілля, шосе, оздоба, вдача, каченя, з'єднання, столяр, сирість, чаєня, сім’я, льон, алея, блакить, зайча, ослятко, каліка, дядько, мати.

Людина за звичаєм намагається бути оригінальною. Намагається жити так, щоб і робота давала йому задоволення, і дозвілля було змістовним, і захоплення - цікавими. Не завжди і не усім, звичайно, це вдається. Часто так і говорять: він «знайшов себе в науці», вона - в спорті і тому подібне. Але я хочу сказати зовсім не про те. Чи потрібно в житті наслідувати інших людей? З поганими прикладами усе зрозуміло. Хоча, напевно, і «дуже правильно» хоч раз за своє життя, не подумавши, вчинити щось погане «за компанію», щоб був він «як усе». Наприклад, увесь клас вирішив втекти з контрольної роботи. Ти розумієш, що це марно: контрольну однаково перенесуть, та і батьків до школи викличуть. Коротше кажучи, буде скандал і нотацій не оберешься. Але ти робиш як усе. Бракує сміливості бути самим собою.Багатьом властиво дотримуватися моди, стилю одягу, певних захоплень, В цьому немає нічого поганого. Але це у тому випадку, якщо цей стиль людині підходить. А то що ж виходить? Усі хочуть бути модними, а разом означає, що усі одягнені однаково, зачіски у усіх однакові - як з інкубатора. Усі на дискотеку поспішають, а у тебе до цієї музики серце не лежить, хочеться щось шанувати проте йдеш разом з усіма, щоб потім не перешіптувалися, не хихикали, поглядаючи скоса на тебе. Хоча навіщо ж «втрачати себе» і боятися висловити власну думку?З красивими прикладами складніше. Бути чесним, справедливим, небайдужим, ерудованим - хто ж цього не хоче? А ось з вибором професії… Припустимо, батьки - хороші лікарі. І сина свого з дитинства готують до цієї професії. Наслідувати батьківський приклад, звичайно, річ благородна. Але чи до душі вона людині? Чи стане він насправді хорошим лікарем? Як я вважаю, наслідуючи навіть найкращі приклади, потрібно йти своїм шляхом, робити те, що тобі до душі. Жити так, щоб розум і серце у тебе були в згоді.

Самопожертва заради інших людей

Для людини природно цінувати життя, боятися смерті та болю. Тому самопожертва, тобто коли людина свідомо віддає своє власне життя заради когось іншого - це, безумовно, подвиг, на який здатна не кожна людина. Тому мені здається, що було б краще, якби людям взагалі ніколи не треба було б жертвувати собою. Самопожертви, на мій погляд, вимагають по-справжньому екстремальні умови: люди найчастіше жертвують собою заради інших під час війни, терактів, катастроф, тощо.   

Одного разу я прочитав цікаву історію, що може служити дуже яскравим прикладом здатності людини до самопожертви. Цю історію записав лікар "Швидкої до ", тобто людина, яка багато чого у житті бачила, але навіть цей лікар був дуже вражений. 

До лікарні привезли маленьку дівчинку, якій було потрібно перелити кров, і негайно, але крові потрібної групи не було. Кров тата та мами дівчинки не підходила, але був ще й маленький братик років шести, у якого була кров саме потрібної групи. Хлопчику сказали, що для того, щоб його сестричка вижила, їй треба віддати кров. Хлопчик погодився, сказав батькам, що він їх дуже любить, та й зайшов до кабінета. Після переливання дівчинці стало краще, а хлопчик підійшов до лікаря і спитав: "А коли я помру?". І тут лікар зрозумів, що малий був впевнений, що помре після того, як віддасть свою кров сестричці. Він вважав саме так - але все одно пішов на це. Таким чином, звичайний хлопчик виявив справжню здатність до самопожертви.