Вопрос №1 ? У якому реченні немає звертання (розділові знаки пропущено)? Чого ви люди так на мене дивитесь? До тебе мій дорогий юний друже приходять нові книжки. Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі? Славу твою Києве несли у віках стародавні й вічні кобзарі. Вопрос №2 ? У якому реченні правильно поставлено розділові знаки? О, Борисфене, батьку наш і друже, ти нас з’єднав в часи прадавніх зрушень. Ой, ви зорі ясні, де ви бачили більше кохання? Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький. О панно Інно, панно Інно, любові усміх квітне раз — ще й тлінно. Вопрос №3 ? Яке речення не ускладнене звертанням? Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов! Літня ніч, спокусниця зрадлива, крилом одним півсвіту обняла. Старі дуби вам за осінь, за відлітання радості і птиць. Рука в руці — і музика жива, спинися, мить, зіграй сонату вічну. Вопрос №4 ? Яке речення ускладнено поширеним звертанням (розділові знаки пропущено)? Тебе я земле всю сходив до краю. Добре учителю що ти небокраї підняв нам людського стремління. Дозволь мені мій вечоровий світе упасти зерням в рідній борозні. Ой не крийся природо не крийся що ти в лузі за літом. Вопрос №5 ? У якому реченні допущено пунктуаційну помилку? Моя пісне, вогниста, шалена, ах, розбийся на світлі акорди. Гетьте, думи, ви, хмари осінні! То ж тепера весна золота! Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!.. Де ви бачили більше кохання?.. І все-таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю. Вопрос №6 ? У якому реченні правильно поставлено розділові знаки? Тобі земле моя, рідна і велика, матінко велична, мої всі поривання. Сій, сіваче, в людські груди правди вічної зерно. Ой, бандуро рідна сестро, золотії струни! Вложи в неї моє серце, високії думи. Світи нам день, безсмертними огнями, шуміть, сади, роди зерно земля!
Відповідь:
1. Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі?
2. О панно Інно, панно Інно, любові усміх квітне раз — ще й тлінно.
3. Літня ніч, спокусниця зрадлива, крилом одним півсвіту обняла.
4. Дозволь мені мій вечоровий світе упасти зерням в рідній борозні.
5. Гетьте, думи, ви, хмари осінні! То ж тепера весна золота!
6. Сій, сіваче, в людські груди правди вічної зерно.
Пояснення: