Вона знає що у вас в борщі кипить тупой

Хотів (присудок, дієслово) би (часка) я (підмет, займенник) знати (присудок, іменник), про (прийменник) що (додаток, займенник) той (означення, займенник) струмок (підмет, іменник)  у (прийменник) мріях (обставина, іменник) своїх (означення, займенник) гомонить (присудок, дієслово)  між (прийменник) травою (обставина, іменник). 
Схема: [ ], (про що ). Питання (що?) треба ставити від першого (головного) речення до другого (підрядного).
Речення розповідне, неокличне, складнопідрядне з підрядним з"ясувальним; 1 просте речення - головне, двоскладне, непоширене, повне, неускладнене;  2 просте речення - підрядне, двоскладне, поширене, повне, неускладнене. 

складнопідрядне означальне:
1. Небо, яке засіяли зорі, чарівно заблищало.
2. Раптом вітер зняв хмару пилу, яка закрила все.
складнопідрядне з*ясувальне:
1. Вона пишалася тим, що була дочкою своєї матері.
2. Чи не скажете, як мені пройти до Андріївського узвозу? 
складнопідрядне займенниково-означальне:
1. Той про все знає, хто багато читає.
2. Хто співає, той журбу проганяє.
складнопідрядне обставинне:
1. Марічка засоромилась вся, аж сльози заблищали на очах.
2. Пісенність Шевченкової лірики настільки приваблива і природна, що багато його поезій стали народними піснями.