Власне висловлювання на тему а може треба заборонити полювання й не вбивати тварин?

У давнину наші предки називали Берегинею своє житло, бо воно оберігало не лише від холоду, від зла, але й берегло чистоту людської душі. Кожна частина житла мала своє символічне значення. Піч символізує собою родинне вогнище і була священна, як мати. Вона обігрівала, годувала всіх.
Найсвятішим місцем у хаті була покуть. Там висіли ікони, прикрашені рушниками і пахучими травами. На покуті садили почесних гостей, молодих під час весілля, там же ставили дідуха на Різдво.
Прикрасою житла служили вишиті рушники. Їх вішали над дверима, над вікнами, стелили на столі, але найкрасивішими обов’язково накривали ікони. Прикрашали хату і настінними малюнками, які служили і прикрасою, й оберегами. Малюнками розписували піч, припічки, вкладаючи свій щедрий талант у колоритні орнаменти.
Під іконами стояв великий стіл, розрахований на численну родину: біля нього всі збиралися і коли їли, і коли вирішували важливі питання. На ньому завжди мала лежати прикрита рушником паляниця. Біля стола попід стіною стояла довга деревяна лава, а збоку його — велика скриня, куди складався одяг, рушники тощо.
Недалеко від печі ставився деревяний настил на стовпчиках — піл. На ньому спали, а вдень, прибравши постіль, його нерідко використовували для хатніх справ.
…Я ніколи не жила у такій хаті, але мої пращури передали мені, мабуть, святу любов до неї
ВЫБЕРИ КЛЮЧЕВЫЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ)

При словозміні та словотворенні (при відмінюванні слів і утворенні нових) відбувається:

1. Чергування приголосних г, к, х з ж, ч, ш: у кличній формі: юнак — юначе, козак — козаче, друг — друже, луг — луже;

у дієслівних формах: кликати — кличу, берегти — бережу, колихати — колишу, ткати — тчу;

в іменникових формах: вухо — вушей, око — очей; при творенні слів: рука — ручка, нога — ніжка, кни­га — книжка, друг — дружба, знак — значок, міх — мі­шок, берег — побережжя, всякий — всячина, рука — руш­ник, жінка — жіночий, пісок — піщаний, запах — запаш­ний, пастух — пастушка, Ольга — Ольжин, сміх — сміш­ний — смішити, рух — рушати, ворог — ворожий, гна­ти — жену, тітка — тітчин.