Вказати парадельні форми якщо є:
1) Текст був на двох Стах дев'яноста чотирьох сторінках
2) Текст роздруковано на вісімдесяти восьми сторінках
3) Зустріч із сорока п'ятьома студентами відбудеться у вівторок
4) У школі навчається понад тисяча учнів
5) Щодня на роботу виходило від вісімдесяти семи до станції двадцяти шести чоловік

Без мови — нема народу… але чомусь ми про це стали забувати.Мова — найвагоміше надбання кожної окремої людини і найбільша суспільна цінність. Мова завжди об’єднує, згуртовує людей.Наша українська мова — чарівна і милозвучна, але чомусь ми будь-що хочемо її «задавити». Чому ж? Можливо, тому, що наша країна завжди перебувала під натиском сусідніх держав, зокрема Росії, адже більшість українців розмовляють саме російською.Українська мова завжди пов’язана з образом матері, яка ще з дитинства привчала любити, плекати та берегти рідну мову.А що ми бачимо сьогодні? Чистої, живої мови майже не залишилося. Вона відходить в тінь, на другий план. Але тоді про яку сильну державу може йти річ? Ми втрачаємо один із основних символів нашої держави.Дуже хотілося б, щоб усюди звучала українська мова: і на вулицях міста, і на телебаченні, і в родинному колі. Щоб ми не соромилися розмовляти рідною мо­вою. Адже без рідної мови весь народ зникне, а держава — загине.Саме тому любіть свою мову, поважайте її, адже від цього залежить наше майбутнє!

У моєму віці слід мати взірець для наслідування. Це своєрідний компас, за яким можна спрямовувати свій життєвий шлях, здійснювати свій життєвий вибір. Я багато думав над цим, і нарешті знайшов ту людину, яку хотів би наслідувати. Григорій Савич Сковорода був не просто видатним науковцем, письменником, релігійним діячем. Кілька деся­тиліть XVIII століття я б хотів назвати “добою Григорія Сковороди”. До творів Григорія Савича належать численні байки, філософські роботи, підручники з етики тощо. Але най­головнішим, на мій погляд, твором цієї людини було, власне, її життя.З молодості й до останніх днів Сково­роду цікавила проблема щастя. Сам він формулював це питання приблизно так: як окрема людина може досягти свого власного щастя? Сковорода шукав вирішення цієї проблеми в царині моралі і релігії. Мені дуже подобаєть­ся те, що філософ шукав відповіді не в книжках і не поринаючи в безодню роздумів. Його життєвий шлях був сповнений зустрічей з людьми. Сковорода аж ніяк не вважав себе розумнішим за інших, і тому радо вступав у суперечки. Згадаємо: “У суперечці народжується істи­на”. Саме за це він отримав прізвисько “український Сократ”.Григорій Савич, вже будучи досвідченим ученим, чима­ло подорожував Україною і країнами Західної Європи. Усюди він умів знайти ті знання, яких, як йому здавалося, у нього замало. У мене викликає захоплення це вміння вчитися, вміння дивуватися світові. Сковорода бачив у людях притаманні їм вади, але завжди вважав людину створінням, гідним Божого задуму.Нинішній світ зробився дещо старшим.

Объяснение: