Визначте стильову приналежність та характер експресії наведених уривків, схарактеризуйте деякі із властивих їм специфічних мовних засобів.
1. — Ат, дай мені спокій з тою економією... не те у мене на мислі тепер. Он, казав Гудзь — швидко сахарню будуватимуть.
— Слухай, серце, Гудзя, слухай, Андрійку ... якраз почепиш торби, та й мені доведеться ...
...І пішло. Вона йому вичитувала, вона його сповідала, вона кропила його, підкурювала і садила чортами так обережно, так делікатно, як тільки можна було в неділю, по службі божій, а він, червоний, немов варений рак, спочатку мовчав, а далі й сам почав верещати тонким і надірваним голосом (Коцюб.).
2. З квітня 1984 року о 17 годині 09 хвилин здійснено запуск космічного корабля «Союз» Т-11.
Радянський космічний корабель пілотує міжнародний екіпаж... Політ радянсько-індійського екіпажу здійснюється у відповідності з домовленістю між урядами Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Республіки Індії (Повідомлення ТА PC).
3. Євменові Петровичу — сімдесят шість літ, але він Підліток.
Та він у цім не винний, бо й батьки його, й діди, і прадіди — всі були Підлітками, таке вже їм прізвище було колись причеплено.
Чи малі вони були, чи дідами робилися— все були Підлітками (Вишня).
1.Часть речи слова жизнь — имя существительное. 2. Морфологические признаки Начальная форма: жизнь (именительный падеж единственного числа); Постоянные признаки: нарицательное, неодушевлённое, женский род, 3-е склонение; Непостоянные признаки: именительный падеж, единственное число.
1.Часть мови слова життя - іменник. 2. Морфологічні ознаки Початкова форма: життя (називний відмінок однини); Постійні ознаки: загальне, неживе, жіночий рід, 3-е відмінювання; Непостійні ознаки: називний відмінок, однина.
Дзвіни́ця Софі́йського собо́ру — дзвіниця собору святої Софії у Києві, пам'ятка української архітектури в стилі українського (козацького) бароко[1][2][3]. Є одним з українських національних символів та символів міста Києва[3][8][9].
Збудована в 1699–1706 роках[5][7] коштом гетьмана Івана Мазепи[1]. Значно перебудовувалась у 1744–1748 роках за проектом Йогана Шеделя, у 1851–1852 роках за проектом єпархіального архітектора Павла Спарро надбудовано четвертий ярус[5]. Вертикальна домінанта Верхнього міста[1]. Складова частина Національного заповідника «Софія Київська»[10].
Занесена до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО під № 527 (в комплексі монастирських споруд Собору Святої Софії)[11]. Є пам'яткою культурної спадщини національного значення, охоронний номер № 1/2[12].
Объяснение: