Визначте стилістичні особливості прийменників у поданих реченнях. Укажіть можливість синонімічної заміни прийменників. 1. Круг його літало безліч бджіл (Б. Грінченко). 2. Із-за такої пустої причини годі нам, пане полковнику, своєї товариської приязні псувати (Б. Лепкий). 3. Цікаво, чи росла за Овідієвих часів тут виноградна лоза? (О. Гончар). 4. Та невже ж і ти думаєш, що на брань я ходив заради золота і що заради нього стояв попліч із князем Святославом? (С. Скляренко). 5. По обіді хутірські жінки знову сходилися до лавочки, що біля нашого двору (В. Дрозд). 6. Пішла в садок у вишневий (Народна творчість). 7. За сльозами, за гіркими і світу не бачить (Т. Шевченко).
Високо піднялось гіляччя з того часу.Так і кажуть люди до цього часу на селі:"Та то тополя руки догору підійма.Дякує за те,що ми її врятували".
Великий український поет, Максим Рильський, народився під березневими туманними зорями, коли прокидається вода і пролісок замріяним оком дивиться на землю. Ще в ранньому дитинстві його рука потягнулася до письма, душа - до краси, а серце - до людини, Це і стало отим продовженням, що не має ні кінця, ні краю, як наколихане вітром зерно, як велич духу людини.
З романівських полів, лук і осель з’явилися в поезії Рильського роси та сльози, які заблищали на вершині світової поезії. Крізь усе своє житття поет проніс єдиний заповіт: "Усе для людини і завжди з людиною".
Він був закоханим у людину, працю, творив добро, ніс прекрасне, чинив радість. Навіть чиємусь весіллю він радів, як своєму, та сумував із тим, у кого трапилося лихо, намагаючись зробити усе можливе, аби подолати його.
Слово Максима Рильського ми звемо чародійним, бо воно справді чародійне, немов степове джерело, що бере свою красу із самої природи.