Визначте рядок, у якому всі дієслова наказового пишуться без знака м'якшення.

а: плач.. , ріж.. , стеж..
б: скорис.. , внос.. , переїд..
в: поперед..те, прибуд..те, піднос..те.
г: посміхнис.. , перевоз.. , під'їд..

визначте рядок, у якому в усіх дієсловах наказового вживається знак м'якшення.

а: стеж..те, шукай..те, передбач..те.
б: уход..те, бережіт.. , злаз..те.
в: поглиб..те, позич..те, підсип..те.
г: читай.. , плач.. , вір..

визначте «зайве» слово.

а: піднос..те.
б: передбач..те.
в: познач..те.
г: пам'ятай..те.

визначте «зайве» слово.

а: не/хтувати
б: не/навидіти
в: не/зчутися
г: не/зважати

визначте «зайве» слово.

а: шука..ш.
б: заспокою..ш.
в: шепоч..ш.
г: вар..ш.

визначте «зайве» слово.

а: пересип..те.
б: прибуд..те.
в: перевод..те.
г: поперед..те.

визначте «зайве» слово.

а: не/досидіти.
б: не/дотягнути.
в: не/повторити.
г: не/досолити.

визначте «зайве» слово.

а: стереж..ш.
б: маха..ш.
в: пита..ш.
г: мовч..ш все свои !

Сама природа про те, аби все, що є в ній живим, було красивим. красивий ліс, що вдягнувся в зелені шати, красиве поле соняшників, що повернули свої голівки до сонця — всюди присутня краса, що милує око. дитину змалечку привчають бачити й творити красиве, бо потворне не розвиває й не спонукає до злету думки, творчості, прагнень. красивими є не лише речі чи сама природа. красивими є люди, особливо красиві своєю душевною красою. бо такі люди добрі, привітні, вони ніби світяться зсередини. такі люди тримають нашу землю, на них тримається весь світ, отже, саме така краса врятує світ. це краса людяності, краса чистих почуттів, краса думок. 

Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс. 

Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.