Визначте рід іменників.
Декан, кандидат, леді, Тбілісі, ректор, плато, бідолаха, піч, біль,
суддя, сирота, шимпанзе, Конго, Міссурі, какаду, ступінь, загс,
рояль, поні, нежить, жовч, авеню, кореспондент, староста,
бюро, філе, Хортиця, рефері, Монте-Карло, завкафедри, Дунай,
аерозоль, фальш, аташе, урду, Онтаріо, Кіліманджаро,
есперанто, гінді, табло, степінь, алібі, розкіш, резюме, кольрабі,
салямі, біль, путь.
-Привіт! А чи має це сенс? Як би то ми контакнували зараз, аби не мова?
-Ось тут ти не зовсім маєш рацію! А як же мова жестів? Чи ти забула про інші засоби спілкування?
-Ох, а дійсно! Я й думати забула про це.
- А дарма! Мова - це, звісно, важливо, але то не єдиний засіб спілкування.
-Авжеж. Але яким би засобом спілкування ми не користувалися, спілкування - це дуже важливо, адже так?
-Звісно! А знаєш чому?
-Мабуть, ми маємо взаємодіяти один з одним, ділитися своїми думками через спілкування?
-Так, то вірно!
-Тепер то мені зрозуміло.
- Що саме?
- Зрозуміло те, що справжня цінність спілкування - невичерпанна. Треба цінити свою мову.
Відповідь:
Пояснення:
-Привіт мамо!
-Привіт сину!
-Мамо, сьогодні я розказав учителю вірша і він поклав мені оцінку ів
-Молодець синочку,я тобою пишаюся!
-А ще мамо,я допомагав своїй однокласниці по парті з прикладами.
-Андрійчику, який же ти в мене розумний хлопчик!Я горджуся тобою!
-І ще,забув тобі сказати.Тебе викликає моя вчителька до школи.
-Чому,щось сталося?
-Ні мамо, учителька хоче тобі розповісти про мене,який я хороший і розумний у тебе.
-Добре сину,завтра підемо до школи,а зараз іди відпочинь і будемо вчити уроки .
-Добре мамо!