Визначте рід іменників. Декан, кандидат, Київ, журі, гроші, леді, Тбілісі, ректор, плато, бідолаха, піч, біль, суддя, УНІАН, сирота, шимпанзе, Баку, НБУ, АТС, Міссурі, какаду, ступінь, рацс, рояль, поні, МЗС, фінанси, анаконда, Чернівці, авеню, кореспондент, староста, бюро, КПП, філе, Хортиця, рефері, Монте-Карло, завкафедри, Дунай, резюме, насип, Оріноко, шампунь, ківі, алібі, Умань, кредо, бароко, нежить, тюль, фойє, Дніпро.
- О, привіт, любий. Проходь. Сідай. Як ти? Як закінчив навчання?
- Я закінчив з Червоним дипломом. Було дуже важко. Дуже великі розміри робіт, вимагали майже неможливого!
- Чого ж хотіли?
- Так як я гарно вчився, так мене відправляли на олімпіади, змушували робити МАН з різних предметів, брати участь у Грінвічу з англійської мови, у різних конкурсах та змаганнях. І це все крім того, що я мав здавати заліки і контрольні роботи вчасно. Навіть не мав ніяких прівілегій.
- Ну, а ти як думав, Сергію? Звичайно, усе було важко. Ти в нас хлопчик розумний і в школі був. Тож все одно отримав своє?
-Так, що є, то є. Недарма ви мною пишалися.
-Так я і зараз тобою пишаюсь, з твоїм розумом і знаннями хоч Нобелівську преміію отримуй!
- Та що ви таке кажете, Олено Миколаївно! Ви як? Що в школі цікавого було за ці роки? Щось кардинально змінилося?
- На жаль, Юлія Степанівна 2 роки тому померла...
-О, як прикро. А я й не знав.. Хоч би на похорон прийшов би.. Така гарна вчителька була.
-Так, чудова людина. Ірина Степанівна народила. Двійню!
-Яка неймовірна подія! Треба обов'язково зайти її привітати.
-Та вспієш ще. Ти мені скажи ось-що : сам-то нащадків ще не маєш?
-Все у планах, Олено Миколаївно. Дружина вагітна.
-Так ти вже й одружений?! Чому ж на весілля не запросив?
-Та ми не влаштовували пишного свята. В колі родині.
-Вітаю тебе. Щастя вам і вашому немовляті.
-Щиро дякую. Вибачте, мені треба йти. Дружину до лікаря везти.
- Ну, бувай, Сергію, приходь у гості, рада була тебе бачити.
-Взаємно. Бувайте!