Мы с моей лучшей подругой Таней просто не разлей вода! Вместе ходим в школу, вместе гуляем во дворе и в парке, ходим в кино и театр. У Тани замечательная семья - Танин папа - столяр, у него золотые руки, а мама весь день проводит дома, занимаясь сестричкой и двумя братиками Тани. Я считаю, что быть домохозяйкой - большой труд: целый день убираться не покладая рук! В гостях у них я себя чувствую как рыба в воде, так там уютно и дружно.
У Тани светлая голова - в классе она отличница, и мне по некоторым предметам. Таня - очень честный и обязательный человек, никогда не бросает слов на ветер. Я счастлива, что у меня есть такая подруга как Таня!
Ще з пелюшок пам’ятаю свою бабуню Ганну. Вона завжди вставала з ліжка після третіх півнів та одразу ставала до праці – готувала, шила, прибирала, у городі наводила лад. Бабуня казала, що її молодість припала на важкі часи. Усе необхідне для життя було потрібно заробляти наполегливою працею, з самого дитинства, ніщо не підносилося на срібному блюдечку. Але з часом це стало їй у великій пригоді, адже вона звикла до праці, казала, що вона приносить радість. Моя бабуня отримала професію, набила руку в своїй справі, тому її завжди шанували. Навіть на пенсії вона ніколи не била байдики. Хоч багато води сплило з часів її молодості, любов до праці допомагала їй не втрачати жаги до життя до глибокої старості.
Мы с моей лучшей подругой Таней просто не разлей вода! Вместе ходим в школу, вместе гуляем во дворе и в парке, ходим в кино и театр. У Тани замечательная семья - Танин папа - столяр, у него золотые руки, а мама весь день проводит дома, занимаясь сестричкой и двумя братиками Тани. Я считаю, что быть домохозяйкой - большой труд: целый день убираться не покладая рук! В гостях у них я себя чувствую как рыба в воде, так там уютно и дружно.
У Тани светлая голова - в классе она отличница, и мне по некоторым предметам. Таня - очень честный и обязательный человек, никогда не бросает слов на ветер. Я счастлива, что у меня есть такая подруга как Таня!
Ще з пелюшок пам’ятаю свою бабуню Ганну. Вона завжди вставала з ліжка після третіх півнів та одразу ставала до праці – готувала, шила, прибирала, у городі наводила лад. Бабуня казала, що її молодість припала на важкі часи. Усе необхідне для життя було потрібно заробляти наполегливою працею, з самого дитинства, ніщо не підносилося на срібному блюдечку. Але з часом це стало їй у великій пригоді, адже вона звикла до праці, казала, що вона приносить радість. Моя бабуня отримала професію, набила руку в своїй справі, тому її завжди шанували. Навіть на пенсії вона ніколи не била байдики. Хоч багато води сплило з часів її молодості, любов до праці допомагала їй не втрачати жаги до життя до глибокої старості.