Скажіть, діти, чи любите ви зиму? Які картини виникають у вашій уяві при слові ЗИМА? Чарівні зими люблять усі. Прозоре морозне повітря, пластівці пухнастого снігу, кришталеві візерунки на вікнах, скрип саней. Бувають дні, коли інеєм покривається все: місто, ліс,села. Казкова картина! Як ніби Морозко вдарив своєю палицею, і все навколо покрилося інеєм. Бурульки на дахах будинків підтає від яскравого сонця. Дух захоплює від переливається гри світла. Вночі, коли всі люди сплять, зима приходить, стукаючи кришталевими каблучками по темних вулицях . Ніжно покриває вона все білосніжним килимом. І вулиці з похмурих перетворюються на білі, ошатні, святкові. Прокидаються люди вранці веселі, радісні, в очікуванні свят. Діти радісною гурьбою вибігають на вулицю. І до самого обіду йде гра в сніжки.
Чарівниця-зима зачаровує і надихала багатьох поетів і письменників. Скільки чудових поетичних рядків присвячено цій порі року! Ось як її побачив Максим Рильський
ЗИМОЮ. Ліс в ясних коронках у вікна зазира. Скрізь по вітах тонких самоцвітна гра. Снігурів червоних сонце золотить. В снігових затонах щогли верховіть. Сад у білій піні, в кризі небеса. Перехресних ліній розцвіла краса.
1)У майбуття ростуть дерева й люди. (В.Коротич.) Сплять ліси, поля, криниці, шепіт ручая. (А.Малишко.) Дорога то збігала на гору, то стрімко спадала вниз, пірнала під віття, слалась через гребельки. (Ю.Мушкетик.) Свіжа зелень розгойдалась, розгулялась, поплила. Все оживає, міниться, тремтить, бруньками пружно тягнеться в блакить. (А.Малишко.) У цвіту яблуневім хитались сади після бур, після гроз, після років біди. (В.Сосюра.) На річці, в лісі, на полі - всюди німо тихо (П. Тичина). В лісі не було нічого: ані грибів, ані ягід, ані черешень (Ю. Яновський). Ні спека, ні бурі, ні морози - ніщо не вб’є любов мою (В. Сосюра). У неї було все: багатство і дивовижна зброя (Б. Лепкий).
2) Перед мною було все: квіти і дерева, беззахисні мурашки і птахи.
Чарівні зими люблять усі. Прозоре морозне повітря, пластівці пухнастого снігу, кришталеві візерунки на вікнах, скрип саней. Бувають дні, коли інеєм покривається все: місто, ліс,села. Казкова картина! Як ніби Морозко вдарив своєю палицею, і все навколо покрилося інеєм.
Бурульки на дахах будинків підтає від яскравого сонця. Дух захоплює від переливається гри світла. Вночі, коли всі люди сплять, зима приходить, стукаючи кришталевими каблучками по темних вулицях . Ніжно покриває вона все білосніжним килимом. І вулиці з похмурих перетворюються на білі, ошатні, святкові. Прокидаються люди вранці веселі, радісні, в очікуванні свят. Діти радісною гурьбою вибігають на вулицю. І до самого обіду йде гра в сніжки.
Чарівниця-зима зачаровує і надихала багатьох поетів і письменників. Скільки чудових поетичних рядків присвячено цій порі року!
Ось як її побачив Максим Рильський
ЗИМОЮ.
Ліс в ясних коронках
у вікна зазира.
Скрізь по вітах тонких
самоцвітна гра.
Снігурів червоних
сонце золотить.
В снігових затонах
щогли верховіть.
Сад у білій піні,
в кризі небеса.
Перехресних ліній
розцвіла краса.
1)У майбуття ростуть дерева й люди. (В.Коротич.) Сплять ліси, поля, криниці, шепіт ручая. (А.Малишко.) Дорога то збігала на гору, то стрімко спадала вниз, пірнала під віття, слалась через гребельки. (Ю.Мушкетик.) Свіжа зелень розгойдалась, розгулялась, поплила. Все оживає, міниться, тремтить, бруньками пружно тягнеться в блакить. (А.Малишко.) У цвіту яблуневім хитались сади після бур, після гроз, після років біди. (В.Сосюра.) На річці, в лісі, на полі - всюди німо тихо (П. Тичина). В лісі не було нічого: ані грибів, ані ягід, ані черешень (Ю. Яновський). Ні спека, ні бурі, ні морози - ніщо не вб’є любов мою (В. Сосюра). У неї було все: багатство і дивовижна зброя (Б. Лепкий).
2) Перед мною було все: квіти і дерева, беззахисні мурашки і птахи.