Якось зібралися усі частини мови. Тай почали сперечатися. Хтож з них найголовніший. Тут іменник не став марнувати часу, зразу відповів: - ТУТ Я ГОЛОВНИЙ. а чому це ти- каже дієслово, без мене ти ні чого зробиш! а без мене! - закричав прислівник- ви навіть не знєте коли це відбувалося. а я! -вскрикнув прислівник - ви не зможете сказати як де це відбувалося. а частка, сполучник і прийменник вголос заявили: без нас ви зовсім ніхто. сперечалися весь день. Тай прийшли до висновку: кожна частина мови головна посвоєму. І не можна сказати що якась із них не потрібна!
Людину називають Людиною, коли вона спроможна відповідати за свої вчинки, поведінку, за результати своєї діяльності, тримати у своїх руках особисту долю, готова до будь-яких випробувань і перемог. Якщо немає відповідальності за себе, кажуть у народі, людини немає — вона, по суті, є лише передмова до людини.
Відповідальність — це обов'язок перед кимось чи перед чимось. Наш громадський обов'язок, честь і совість, життєва позиція — це міра відповідальності перед суспільством. Кожен повинен навчитися керувати собою, тобто самовиховувати себе. Самовиховання — це також вияв відповідальності, що свідчить про зрілість людини, його духовну стійкість.иконувати свій обов'язок перед родиною, друзями, Батьківщиною нелегко. Знаходяться десятки причин: не хочу рано вставати; чому я повинен шанувати батьків; не буду читати, бо голова болить; вдома немає умов для творчої праці тощо. Ті, хто дотримується подібних правил, не розуміють того, що умови для свого життя в різний період його розвитку створює сама людина. І тільки від неї залежить, чи зможе вона досягти своєї мети, здійснити свої мрії. Головне не тільки поставити собі ціль, а й усіляко сприяти її досягненню. Треба навчитися організовувати і планувати своє життя так, щоб усе встигати. Але при цьому треба враховувати і інтереси оточуючих людей, адже не можна відділяти себе від людей, тоді життя буде беззмістовним.
Якось зібралися усі частини мови. Тай почали сперечатися. Хтож з них найголовніший. Тут іменник не став марнувати часу, зразу відповів: - ТУТ Я ГОЛОВНИЙ. а чому це ти- каже дієслово, без мене ти ні чого зробиш! а без мене! - закричав прислівник- ви навіть не знєте коли це відбувалося. а я! -вскрикнув прислівник - ви не зможете сказати як де це відбувалося. а частка, сполучник і прийменник вголос заявили: без нас ви зовсім ніхто. сперечалися весь день. Тай прийшли до висновку: кожна частина мови головна посвоєму. І не можна сказати що якась із них не потрібна!
Відповідь:
Людину називають Людиною, коли вона спроможна відповідати за свої вчинки, поведінку, за результати своєї діяльності, тримати у своїх руках особисту долю, готова до будь-яких випробувань і перемог. Якщо немає відповідальності за себе, кажуть у народі, людини немає — вона, по суті, є лише передмова до людини.
Відповідальність — це обов'язок перед кимось чи перед чимось. Наш громадський обов'язок, честь і совість, життєва позиція — це міра відповідальності перед суспільством. Кожен повинен навчитися керувати собою, тобто самовиховувати себе. Самовиховання — це також вияв відповідальності, що свідчить про зрілість людини, його духовну стійкість.иконувати свій обов'язок перед родиною, друзями, Батьківщиною нелегко. Знаходяться десятки причин: не хочу рано вставати; чому я повинен шанувати батьків; не буду читати, бо голова болить; вдома немає умов для творчої праці тощо. Ті, хто дотримується подібних правил, не розуміють того, що умови для свого життя в різний період його розвитку створює сама людина. І тільки від неї залежить, чи зможе вона досягти своєї мети, здійснити свої мрії. Головне не тільки поставити собі ціль, а й усіляко сприяти її досягненню. Треба навчитися організовувати і планувати своє життя так, щоб усе встигати. Але при цьому треба враховувати і інтереси оточуючих людей, адже не можна відділяти себе від людей, тоді життя буде беззмістовним.
Пояснення: